Сповідь знову народженної:)
4/4/08 20:17Навіяно знайомством з
Присвячено всім, хто пам’ятає мене в реалі та віртуалі
Мої ілюзії про початок нового життя (в Інтернеті) з 1-го квітня розвіяні. Попри тривалу відсутність у інформаційному просторі та незначну (як мені здавалось) активність під час попередніх появлень, періодично наштовхуюсь на сліди своєї діяльності:) (здебільшого у вигляді цитування творів). І що найголовніше, і найрадісніше – випадкові блукання у нетрях всесвітнього павутиння продовжують приносити несподівані зустрічі з людьми, у чиїх серцях ці твори знайшли відгук. Тому, щоб позбавити сумнівів всіх відомих і невідомих мені прихільників і шанувальників:), а також просто однодумців і співчуваючих, визнаю, що
а) вірші (українською та російською мовами), опубліковані з 1998 по 2001 рік на літературному інтернет-порталі «Бесспорная ли?тература», перецитовані на (http://poetry.uazone.net/nekora.html, http://www.ukraine-today.com/culture/literature/poetry.shtml)
б) вірші (російською мовою), опубліковані в журналі «Радуга» (2004 р.),
в) твори інтуїтивної графіки, представлені на виставці «Окрылённость», присвяченій 5-ти річчю поліграфічної фірми «ВД Сервіс» (2003 р.),
г) та сама графіка в тому самому журналі «Радуга»:) (2004, 2006 рр.),
під іменем Олена Некора (Елена Некора (рос.))
Є МОЇМ ТВОРЧИМ ДОРОБКОМ.
Пика на моїх юзерпиках є моєю власною. До сих пір вона громадськості не демонструвалась (окрім особистого спілкування) не через зайву скромність чи бажання утаємничити особу автора, а внаслідок переконання, що те, що не є продуктом творчості виставляти на загал не варто. Власне, переконня мої не змінились, але чому б не піти на зустріч «бажанню народу знати своїх героїв в обличчя»;). Коротше кажучи – самі напросилися;)
Тепер трохи про поезію. Всі вірші, які я вважаю гідними публікації будуть представлені на особистому сайті, створення якого буде анонсовано в цьому журналі. Від старих творів (позначені вище в пункті а)) не відмовляюся, але піарити їх не вважаю за доцільне. Виняток становить лише нижче наведений вірш, старий варіант якого, можна вважати не більш ніж чернеткою. Остаточний авторський варіант на відміну від того, що цитується в Інтернеті, виглядає так:
* * *
Заплуталась в тенетах дзиґаря
Розлога ніч і не дійде до ранку.
Та ранок з-під імлистого серпанку
Вже промінисті зубки вишкіря.
Вже войовничі півнів голоси
Примарність снів женуть у небуття,
А сни тікають в крапельки роси
І в сльозах трав продовжують життя.
Не зникнути б, лишитись наяву
Маленьким кришталевим колобком.
Та сонечко, втішаючи траву,
Їх ніжно злиже теплим язичком.
(no subject)
4/4/08 21:12 (UTC)"переконання, що те, що не є продуктом творчості виставляти на загал не варто".
Чому? Наша пика є частиною нашої особистості, а особистість у значній мірі формуємо ми самі.
Тим більше - на різних знімках ми різні, і якби ти вважала, що насправді ти не така, ти б цю фотку не відібрала.
Отже - стовідсоткова творчість :)
(no subject)
7/4/08 16:55 (UTC)Візьмем конкретно мене, в конкретному аспекті:). Мені 37 років, за 32 з них я написала десь 200-300 текстів, з яких близько 20 (ну, може 30:)) настільки пристойні, що варто поділитися з публікою. Так от цінність кожного з цих 20 (30) ні в який спосіб не змінюється від того 20 їх, чи 2, чи 120; чи я їх писала дурна і п’яна, чи з постом і молитвою; чи в 30 років, чи в 13. (Моя цінність дійсно змінюватись може – або талановита дитина, або чого так мало:), але це вже для особистого використання. Не треба засмічувати ефір.)
Те саме пика. В моєму випадку вона належить до біографії, а не до творчості. Для актора чи моделі зовнішність є і інструментом, і матеріалом, і твором одночасно (крім того, що безумовно використовується в особистому побуті:))
Я користуюся іншими матеріалами та інструментами, фейсом своїм професійно не займаюся. Тому підсвідома асоціація «така тітка пише такі вірші» насправді не допомагає читачеві, а заважає концентрації на творі. Хоч об’яву вішай «Шановне панство, тітка творам не тотожна».
Щодо фоток на юзерпиках, це наспраді творчість досить цікавих фотографів (класний майстер з будь-якого матеріалу може зробити штуку:)). Крім того вони службову функцію виконують – позначення певного настрою плюс демонстрація, що це ось дійсно я, а не віртуальний персонаж під маскою.
(no subject)
7/4/08 21:47 (UTC)А для мене кожен твір - це стриптиз автора. Навіть якщо це історичний роман :)
Мої юзерпики - так само "позначення певного настрою плюс демонстрація, що це ось дійсно я, а не віртуальний персонаж під маскою". Плюс за допомогою публічності і максимального розголосу я іноді захищаюся від хамів та інших неприємних моментів, які часто трапляються з білими пухнастими дівчатками, які полюбляють займатися різними цікавими справами :)
Щодо моїх текстів - завідомо невдалі я навіть не записую (бо записую, скажімо, вірша, коли він уже повністю сформувався в голові, потім протягом кількох днів можу трохи правити, а далі не торкаюся, це вже все одно що чуже - закінчений твір); невдалі в силу віку (дитячі) попалила, а решту вважаю своїм доробком. Він невеликий - хоча пишу вже десь років 14-15, але небагато і нечасто. Всі вірші ототожнюю з собою - навіть якщо світосприйняття на час написання твору давно змінилося. Взагалі намагаюся сприймати себе цілісно - але це в ідеалі, насправді не завжди виходить :)
(no subject)
8/4/08 02:06 (UTC)Справжній твір має бути гранично чесним, але ж не обов´язково гранично відвертим — то різні речі.
От на мій погляд, на юзерпиці в людини доречні її твори — таке зображення зазвичай має відношення і до автора, і до його журналу. А через таких ідейних жж-юзерів, як ви, дівчата, доводиться користуватися власним обличчям — хоча воно, може, і без того в дзеркалі набридло :) Бо коли від тебе не ховають власне лице, якось незручно самому демонструвати абстракції.
(no subject)
8/4/08 13:28 (UTC)Приклад: серія "Дозорів" Лук’яненка. У перших "Дозорах" молодому ідеалістичному герою (з яким, хоч-не-хоч, а ототожнює себе автор) протистоїть цинічний і могутній тисячолітній маг. А в наступній частині (коли герой став старшим, щось здобув, зайняв якесь положення) - хто його опонент? Молоденький, ідеалістичний і талановитий хлопець-вампір :)
З приводу юзерпик: на якихось президентських виборах, здається, у США, багато голосів здобув кандидат, який сфоткався для агітаційного плакату голим, прикрившись лише циліндром, з написом: "Більше мені нема чого від вас приховувати!" :)
Людям подобається відвертість.
(no subject)
8/4/08 20:36 (UTC)Зокрема — саме зокрема — вона може доходити до стриптизу.
Особливо часто таке трапляється, коли, крім спущених штанів, людині нема чим зацікавити публіку (хоча, повинен одразу зауважити, це не є єдиним приводом).
Їм ще подобається писати доноси. А як вже їх тішать гроші!..
Спостереження щодо Лук´яненка видається дуже цікавим. Хоча перевірити не можу: читати його твори навіть ти мене не підбуриш ;)
(no subject)
8/4/08 22:49 (UTC)А звідки така нелюбов до Лук’яненка? Те, що він аморальний тип і українофоб - яке це має відношення до його творів? Так, він пише часто поспіхом, непродумано, пече халтури, але ж талант так і пре! "Дозори" (особливо два перші, далі списався) - це ж притча про нас, наше суспільство. Так само, як у "Хрещеному батьку" Маріо Пьюзо світ і стосунки у ньому показані для спрощення і яскравості на прикладі гангстерів, так у Лук’яненка - на прикладі магів і вампірів :)
(no subject)
9/4/08 00:12 (UTC)Просто в дитинстві переїв фантастики :)
Не розвиватиму цю тему тут, бо ми ж зараз не в себе — хтозна, може, тут за флуд банять? ;)
(no subject)
9/4/08 00:30 (UTC)(no subject)
8/4/08 17:19 (UTC)(no subject)
8/4/08 20:19 (UTC)(no subject)
8/4/08 18:11 (UTC)Если не трудно ответьте, пожалуйста, по-русски, а то уж о-очень тяжело догадываться, хотя языки и близкие :).
Максим (аноним поневоле, не имею своего ЖЖ, но не скрываюсь)
(no subject)
9/4/08 17:33 (UTC)А пока сайта нет, специально для Вас выложу парочку любимых неопубликованных.
(no subject)
10/4/08 22:07 (UTC)просто, якщо чесно, не знаю що ще додати.
*Розгубилася десь під своїм столом*
(no subject)
11/4/08 17:35 (UTC)