Ліна Костенко

[olena_nekora]

Як холодно! Акація цвіте.
Стоїть, як люстра над сирим асфальтом
Сумної зірки око золоте,
і електричка скрипнула контральто.
Я тихо йду. Так ходять скрипалі,
не сколихнувши музику словами.
Єдина мить - під небом на землі,
отак побути наодинці з Вами!
Ви теж, мабуть, десь тихо ідете.
Страждання наше чисте і терпляче.
Як холодно! Акація цвіте.
Як холодно! Душа за Вами плаче.

Comments

[roskatov.livejournal.com]

А у нас обычно существенное похолодание на цветение черёмухи.
Хотя естественно стихотворение о другом,щемящее...
(Вы извините,я читаю на украинском свободно,а вот пишу,увы.Потому коммент на украинскую лирику по русски.)

[olena-nekora.livejournal.com]

У Ліни Васильовни взагалі надзвичайна лірика.

Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.

Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви».
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.

Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю. О як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.

Якщо цікаво, більше її творів тут http://poetry.uazone.net/default/a.phtml?place=kostenko


Власне, тому, що Ви вільно читаєте українською, я й дозволяю собі відповідати Вам, як мені комфортно:), цілком природно, що Ви робите так само:) - нема проблем.
І взагалі, будь-які претензії з цього питання у мене можуть бути тільки до співгромадян:)