Чи можна Вас попросити про допомогу? Шукаю притчі Е.Д.Декера (Мультатулі) в перекладі Марка Черемшини, про які знаю тільки, що вони нібито були опубліковані в "Буковині" у 1901 році. По київських бібліотеках зі 152 номерів цього року вдалось лише 136 знайти. В них цієї публікації нема. Чи правильно я думаю, що в чернівецьких бібліотеках "Буковина" краще збереглася?:) І, якщо правильно, чи можу Вас просити продивитись ті 16 номерів, що залишились?
Дуже сподіваюсь, що Ви не сприймете це прохання як вияв надмірного нахабства:)
Пардон, мене вже слушно виправили: йдеться про Тростянець у Подільській губернії. На це однозначно вказує і їдиш як предмет гімназичних студій. Тростянець на Сумщині був поза Риси осілості.
Я чому запитував, бо я сам родом з смт.Тростянець Вінницької області. І наскільки мені відомо, гімназії у нас не було.
Щодо 1917-1920 років в історії нашого селища важко щось сказати. В радянському довіднику про міста і села, схоже, цей період опущений. Відомо, що в кінці ХІХ століття в Тростянці (з передмістями Витягайлівкою та Качурівкою)... Діяли дві церковно-парафіяльні школи, двокласне училище при цукровому заводі та три єврейські молитовні школи. При училищі відкрили бібліотеку. Радянську владу в Тростянці остаточно встановлено в січні 1918 року, а відновлено в травні 1920 року. Уже 1924 року в Тростянці було дві початкові та 7-річна трудова школи, дитячий будинок, школа ліквідації неписьменності.
Відомості з сайту районної ради: http://trost-rada.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=3#4
На 99,9% впевнена, що це - ваш Тростянець:) Справа в тому, що Стефан народився в с. Демківка Брацлавського уїзду Подільскої губернії, тобто нині Тростянецького району Вінницької області.
Повеселило: "Радянську владу остаточно встановлено в січні 1918 року, а відновлено в травні 1920 року" В Києві теж в січні 1918 остаточно, а потім відновлено:))) Ще на карті Кам"янця-Подільського якось читала прикольну історичну довідку в тому ж дусі. Ніякої УНР не існувало: російська імперія - потім радянський рай.
Ваш аргумент про місце народження вагомий. Дуже прикро, що нам невідомо про цю гімназію, мене страшенно цікавить, коли вона була відкрита, де знаходилась (вулиця, будівля), якою владою, адже наведена атестація писана дореволюційною орфографією, а не українською, але в тому радянському довіднику, який Російську імперію "не забув" описати, вона не наведена.
Про радянську владу я спеціально написав, щоб показати повноту опису тих років в довіднику : )
Якщо щось дізнаєтесь про цю гімназію, поділіться, будь ласка. Мені теж страшенно цікаво:) Відповідно, якщо мені якась інформація трапиться, я Вам обов'язково дам знати:)
Домовились : ) До архівів, напевно, мені доступу не дадуть, так що спробую порозпитувати у наших працівників культури та музею. Хоч на це й не варто дуже сподіватись, але, можливо, щось довідаюсь нового.
"Малороси" залишились там, де й були - останні надіслані Вами фотографії мені не дуже сподобались, тож кінцевий варіант поки що без змін.
Мій батько щось таке про гімназію в Тростянці чув. Але ніяких деталей не знає. В бібліотеці теж про неї нічого не знають - навіть не чули, що така у нас колись була. При цьому вони посилаються на недавнє святкування 400річчя Тростянця (в 1998 році), тоді спеціально різні люди вишукували будь-яку інформацію про Тростянець і результати тих пошуків друкувалися невеликими накладами брошурками. Серед них ніде не було інформацію про гімназію в Тростянці.
Вибачте, що втручаюсь. Так, дійсно, в Тростянці була 2-х класна гімназія. Якщо дійсно цікавить, в мене є деякі матеріали. Насправді документів збереглось предостатньо про її діяльність. Приємно, що є хтось, кого цікавлять такі речі. Власне, я зараз працюю над історією Тростянця і в мої роботі гімназії буде приділене не останнє місце. А щодо атестату, особисто для мене, невідомою є, зазначена вертикально, типографія Рисляка (якщо, звичайно, атестат друкувався в Тростянці). Тому що типографію в Тростянці завжди тримали євреї (судячи з прізвищ), а тут маємо українське прізвище Рисляк. Втім, це не так важливо.
Та Ви що! За таке втручання не треба і вибачатись : ) Будь-які матеріали з цього приводу цікавлять надзвичайно! Бо я сам родом із Тростянця (ми ж про Вінницьку область говоримо?) і, наскільки я розумію, практично все що ми в Тростянці про нього знаємо, черпаємо з того радянського довідника. А там всього кілька сторінок на всі періоди, і, як ми визначили вище, є цілі прогалини в нашій історії - приміром, про період 1917-1920 рр, я вже не кажу про діяльність ОУН-УПА. Окрім самої історії чи матеріалів, цікаво також, де зберігались ці документи про Тростянецьку гімназію, бо на 400річчя Тростянця шукалися різні документи різними людьми (я, правда, не знаю деталей, але думаю, що хоча б один історик серед них міг бути) і вони особливо нічого не знайшли, дуже цікаво, чому так сталось. Ну, щоб коротко, то на цю тему цікаво все, і казка, і приказка : ) Мені взагалі дуже радісно, що Ви над цим працюєте. Якщо матимете бажання, то, думаю, ми можемо зробити презентацію Вашої роботи (чи її результатів) в Тростянецькому районному будинку культури. У мене там є добрі знайомі, вони небайдужі люди і взагалі думаю, що це дуже резонансно для Тростянця - віднайдення історії, відсутньої в тому радянському довіднику.
Приєднуюсь до андрієвої подяки за втручання:) Мене теж ця гімназія дуже зацікавила. Власник атестації - мій дідусь. І, власне, атестація - єдине свідоцтво, що сім'я мого прадіда, (яка добряче покочувала Подільською та Київською губерніями:), якийсь час перебувала й у Тростянці. Отже, я приєднуюсь не лише до подяки, а й до прохання поділитись інформацією:)
P.S. До речі, ось і дідусь http://olena-nekora.livejournal.com/82295.html (правда, не гімназійного віку:))
Особливої інформації зараз надати не можу, та як вона вся в документах, які я поки що ще не опрацьовував ( університет забирає левову частку часу). Дуже детальна документація по гімназії є, зокрема, за 1912 рік. Зберігається у ДАВО Ф.562.Оп.1.№7. Є свідчення про бібліотеку гімназії, в якій були досить рідкісні та, мабуть, дорогі як для такого містечка видання. Збереглись навчальні плани, рішення, розклади, семстрові звіти і т.п. І це всього лише одна справа, яка мені попалась випадково. Згодом хочу проглянути всі описи в архіві, де можуть бути відомості про гімназію. Просто, знову ж таки, не вистачає часу. Натомість більш-менш опрацював фонд Товаріщества Трост. Сах. Завода. якому Тростянець, безперечно, завдячує своїм існуванням як містечко. Гімназія втім теж, адже вона була відкрита саме при цукровому заводі. Як і лікарня і бібліотека. Можу стверджувати, що як би тут не було цукроварні(однієї з найбільших в Рос.імп) та винокурні, то Тростянець перестав би існувати як містечко і перетворився б на звичайне село ще в ХІХ ст. Наразі маю дуже цікаве джерело - спогади відомого єврея, що емігрував з Тростянця до США в 1910 році. Він в деталях описує життя містеска (штетлу). Але є одна проблема - ця книга на ідиші, якого я, звичайно, не знаю. А послуги переклача настільки дорогі (20 євро за 2000 знаків), що, я думаю, краще б сам вивчив би ідиш :-). Може хтось порадить якийсь дешевший варіант або знає людину яка згодилася б допомогти з перекладом? А стосовно гімназії, як тільки я опрацюю всі документи - обов'язково поділюсь дослідженням.
Не так все просто. По-перше, спогади в djvu. Їх потрібно розпізнавати. Це Можливо лише за допомогою fine reader 10. Але як би ж він чітко розпізнавав. Символів з 10 не правильно відображає, і символи ті є досить часто вживаними. В результаті втрачається по де куди смисл тексту. А по-друге, гугль навіть граматично правильні ідишевські тексти перекладає катастрофічно безладно і незрозуміло. То що вже говорити про тексти в яких о тих 10 символів неправильно відображаються? Цілковита нісенітниця виходить! Коло того всього можна шизанутись якщо розбирати його. Тому треба людину, зокрема єврея із знанням ідишу. А залишилось цих людей катастрофічно мало.
Відповідаю на приватне повідомлення Андрія про те, що б опублікувати якісь дані про гімназію. Розумієте, я, на жаль, зараз не маю ніяких емпіричних даних про гімназію. Я не зкопіював ті документи, що бачив в архів (просто не встиг). Я лише проглянув їх і записав посилання на фонд із справами. Тому я лише можу сказати, що саме там є, але не більше. І то була справа за 1912 рік. Інші справи, зокрема про створення гімназії (створення якої безперечно було раніше 1912 року) треба ще знайти в архіві. Проте я звернувся до своїх нотатків з архіву і виявилось, що дещо все-таки я в них помітив стосовно гімназії. Зокрема, мене чомусь зацікавили персоналії. Не знаю, правда, чим ця інформація буде корисною для вас, але все ж таки. "З 1912 р. з березня місяця виконувачем обов'язків 2-х класного училища вдруге стає О. Федчук. Законоучитель - Антоній Парубиновський Учителька - Ксенія Парубиновська, Олена Левицька Учитель - Никифор Резніченко На 21-24 листах перелік книг чайної-читальні бібліотеки училища. Всього 407 екземплярів". О це й усе, що я записав. Також, як видно із запису, педколетив гімназії складався всього із 5 чоловік включаючи керівника. Тому очевидно, що гімназія була досить маленькою. Треба сказати, що мене досить здивувала бібліотека. Там, зокрема, були твори просвітників, німецька, французька класика, багато наукової літератури. Як для містечка того часу, я вважаю це було досить солідно.
Дивовижно, але, виходить, в радянському довіднику про гімназію говорилось : ) Там вони назвали її двокласним училищем: "Відомо, що в кінці ХІХ століття в Тростянці (з передмістями Витягайлівкою та Качурівкою)... Діяли дві церковно-парафіяльні школи, двокласне училище при цукровому заводі та три єврейські молитовні школи. При училищі відкрили бібліотеку." При цьому у ваших цитатах теж говориться про училище. Можливо, гімназією це училище стало через деякий час?
Друге, що цікаво - про кількість книг в бібліотеці при училищі. 407 це, може бути, і небагато. В статті Т.Р.Соломонової "ДОЛЯ БІБЛІОТЕК ПОМІЩИЦЬКИХ МАЄТКІВ ПОДІЛЛЯ ЗА ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ" (http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzvdpu/istoriya/2007_12/sekcii/sekciya%20II/dolya%20bibliotek.pdf) говориться, що типова сільська бібліотека мала фонд у декілька сотень книжок". Тобто, 407 відповідає стандартним розмірам бібліотек в 1920-1921, а в 1912 це, можливо, було і дуже багато : ). На противагу, там говориться про кількість книг в "с.Ободівці (тепер Тростянецького р-ну) – 6 тис.", і що джерелом книг для багатьох сільських бібліотек того часу були бібліотеки поміщиків. Можливо, в Ободівці і у нас "солідні" книги прийшли з бібліотек маєтків Сабанських у Верхівці чи Ободівці.
І останнє, що цікавого надибав, це невеликий історичний екскурс в історію району, що відрізняється від викладу у радянському довіднику (http://irp.vn.ua/!_ata/data/49.pdf). Про гімназію там теж говориться, як про двокласове училище, але краще розкрита тема повстання проти більшовиків 1919 року, голодомору 1932-33 років.
Ну нічого аж такого дивовижного немає в тому, що в рад. підручнику згадано про гімназію. Розумієш, справа в тому, що в документах, що я говорив, є назва як і "гімназія" так і "училище". Хоча фонд називається саме "Тростянецька гіназія". Як ніби це не велика різниця. Чесно кажучи, не розумію чому так. По-суті, з огляду на список предметів в атестаті ну і на к-сть пед.колективу гімназії - це типове 2-х класне початкове училище із 5-річним навчання. Словом, це ще треба вияснити в чому тут справа. За бібліотеку повністю згоден, вона мізерна. Мене просто здивували самі твори, досить рідкісні, як мені здається, на той час. Да, та туристична брошурка про Тростянецький р-н події громадянської війни висвітлює ніби правдиво. От якраз сторінки цього періоду історії містечка зараз треба відновлювати. Бо дуже багато єресі написали про то більшовики і багато хто в то до цих пір вірить. Зокрема на темі єврейських погромів багато брехні наплодяно і обпаскудяно армію УНР.
Забігалася, задурилася, що навіть Вам не подякувала:) Хоч з запізненням виправляюся:) Спасибі за інформацію. Взагалі дуже цікаво було читати Ваш діалог з Андрієм (у дальших коментах)
Ідишиста шукаю, але поки що безрезультатно, тому й не відгукувалась.
Та тут немає за що дякувати. Мене ж бо ця тема цікавить. Ну а за ідишиста дякую, що взяли до уваги! Якщо раптом натрапите на таких знавців - дайте знати будь ласка.
Відповідаю на цей коментар, щоб Ви, пані Олено, бачили.
Отже, ми зустрілися у Тростянці із паном victor_shultz, і маємо деякі проміжні результати.
Перш за все, зацитую трохи того радянського довідника, раз вже ми вияснили, що у ньому про гімназію-училище говориться. "1861 року став до ладу цукровий завод, який належав французьким капіталістам. ... Французькі капіталісти збудували в Тростянці 1864 року ще спиртовий завод. ... 1884 року до містечка провели залізничну лінію від станції Демківка. ... На початку ХХ ст. ... обмеженими були можливості освіти мешканців Тростянця - тут діяли дві церковнопарафіяльні школи, двокласне училище при цукровому заводі та три єврейські молитовні школи. 1808/1809 навчального року в містечку налічувалося 450 дітей шкільного віку, а навчалося лише 188. При училищі відкрили бібліотеку, яка 1910 року мала лише 435 книг."
Друге, що ми знайшли в нашій районній бібліотеці, це курсова робота "Історія селища Тростянець" Ільченко Наталії Василівни, студентки (напевно, вже колишньої) кафедри історії України Вінницького державного педагогічного університету. У роботі вона пише: "В 1918 році на базі двокласного училища була заснована гімназія, на її організацію кошти вносили жителі міста. Приміром, Н.Й.Гончарук внесла 400крб. Гімназія мала денний і вечірній відділи, основними предметами, що вивчалися були граматика, німецька мова, математика, географія та інші. Директором гімназії працював К.К.Рознюк. В 1921 році гімназію перейменували на соціально-економічну професійну школу, яка проіснувала по 1923 рік. Основною метою для забезпечення роботи з широкими масами населення по ліквідації неписемності. Мала школа 4 курси. Коли організовували загальноосвітню єдину трудову семирічну школу. Через тісноту навчання проводилося в дві зміни: старші діти в першу, молодші - в другу. Директором був Анісімов, який загинув у роки Великої Вітчизняної війни. Вчительський колектив нароховував 15 осіб."
Таким чином, ми можемо зробити наступні з того всього висновки: Засноване було училище між 1861 та 1910 (за рад.довідником) чи 1912 (за даними з архіву, що надав пан victor_shultz). Поки що точніше сказати не можемо. Засноване воно було не державною владою, а Товаріщєством Тростянецкого сахарного завода і знаходилась при ньому (зараз це територія Тростянецького м'ясокомбінату і спиртзаводу). Точну будівлю назвати теж поки що не можемо, але на це є певні сподівання бо плани Тростянецького сахарного заводу існують. В 1918 році училище перейменували на гімназію (за даними курсової роботи, що уже викликає певні сумніви, бо викладена вами атестація датується 20 грудня 1917 року) і з такою назвою проіснувала до 1921 року. Чи існує ця будівля зараз теж невідомо.
Дякую. А що означає заміна "класса" на "группу"? Це якось пов'язано зі зміною статусу учбового закладу?
І ще цікаво, що ж все таки відбувалось з мовним питанням, тобто викладанням польської, єврейської мови і "украиноведения"? Начебто ж педколектив маленький? То чи не формально ці предмети в атестації позначені? Просто тут був комент від російського товариша (http://olena-nekora.livejournal.com/76926.html?thread=321406#t321406), так от я й цікавлюся наскільки моя відповідь на нього адекватна:)? Ну і ще, може раптом попадеться інформація, коли з'явилась "классный наставник О.Борковская", що підписала цю атестацію. Бо серед названих Віктором вчителів 1912 р. її ще нема. Власне, мене не стільки ця пані особисто цікавить, просто думаю, може її поява зв'язана з розширенням штату, а не зі звільненням попередника. Тоді ці дані можуть бути і для Вас цікаві в контексті історії самої гімназії:)
На жаль, пані Олено, дати точні відповіді на Ваші питання не можу. Можливо, пан victor_shultz зможе щось сказати з цього приводу.
Логічно було б припустити, що заміна "класса" на "группу" саме зміну статусу навчальної установи і означає. Але, по-перше, напис "Тростянецкой гімназіи" надрукований, а не виправлений ручкою, по-друге, ще треба з’ясувати, чи сходиться це із роками, коли дійсно училище стало гімназією, бо тут є неясність.
Якщо покладатися на відомості з курсової роботи, що училище при цукровому заводі стало гімназією в 1918 році. Це твердження викликає сумніви, по-перше, бо тій курсовій роботі не було вказано явно джерело цього твердження, по-друге, у атестації говориться про 1917 рік і вказано явно - Тростянецька гімназія, нарешті, навчальний рік починається в одному календарному році і закінчується в іншому і дивним виглядає запис одного року. Бо це можна трактувати двояко: 1. училище стало гімназією в 1918 році, але 1917/1918 н.р., тобто посеред навчального року, що теж дивно (в атестації ж 12 грудня 1917року). 2. училище стало гімназією в 1918 році на початку навчального року, тобто 1918/1919 н.р. Обидва варіанти суперечать представленій Вами атестації, тому, вірогідно, твердження з курсової роботи не вірне. Можливо, це якось пов’язано з тим, що "радянську владу в Тростянці остаточно встановлено в січні 1918 року".
Можна припустити, що гімназією училище стало не 1918 року, а між 1912 роком (за архівними даними, наведними паном Віктором, тоді це було училище) і 1917 (за Вашим атестатом). Якщо у фразі про типографію "Тростянець, тип.Рыслика ф. №409--12-17" 12-17 означає місяць і рік (тобто грудень 1917 року), то можна сказати, що на цей час це уже була гімназія (бо це видруковано), але використовувались "классы", а "группы" стали писати саме у грудні після друку атестацій. На мою думку, хорошою версією було б те, що з приходом радянської влади до закладів освіти стали застосовувати рядянські стандарти (я на цьому не знаюсь, але, можливо, в училищах за ними мали би бути "группы"), проте ця версія розходиться з тим, що радянська влада тут була із січня 1918 року, тобто на місяць пізніше.
Щодо мовного питання взагалі нічого не можу сказати. Доведеться чекати, коли пан Віктор попрацює з архівними матеріалами у Вінниці. Можливо, навчальні плани дадуть нам відомості, чи справді ці мови викладались і чи викладалось "украиноведение" російською мовою. Про педколектив можна тільки сказати те, що з 1912 року (із 5 чоловік, котрих перерахував пан Віктор) до 1917 року він змінився. Про це свідчить прізвище "классного наставника", якого немає в 1912 році. Чи збільшився педколектив до 1917 теж невідомо, вірогідно, робота з архівними документами теж дасть на це відповідь.
Я думаю, Ваша відповідь була більш ніж адекватною : ) Єдине, що ми уже уточнили, що згадка про гімназію як про училище все-таки в історії Тростянця є, але зовсім епізодична.
З огляду на твої, Андрію, думки щодо виникнення і діяльності гімназії, можу сказати, що аналізуєш майже як історик-документаліст. Може ти окрім економічної кібернетики зайнявся б ще історичною наукою? ;) Думаю вийшов би непоганий історик. Зауваги. Я переглянув всі копії документів, які в мене були, по Тростянецькому цукр. заводу на предмет розташування гімназії. Це плани (правда дуже примітивні), і, що найважливіше, інвентарні описи "имущества". Зокрема дуже детальний опис, який зробила страхова компанія "Саламандра" в тому ж таки 1912 році. Там взято до уваги кожен закуток території заводу і кожен інструмент, яким користувались на виробництві. Але ніде не згадано про училище чи гімназію. Тобто, швидше за все, гімназія розташовувалась не на території заводу і була не прямою його власністю, бо її немає в описах "имущества". Однак я все ж думаю, що її місце було десь неподалік комплексів заводу. Тому будемо надіятись на документи (які я ще маю оправювати), які дадуть якісь пояснення. Стосовно тієї курсової. Звичайна скомпільована студентська робота, я б на неї не звертав би особливої уваги. Ні одного посилання на архіви, а лише переповідання опублікованих матеріалів. Стосовно статусу "гімназія" то була чи "училище", то, як я вже казав, в самих документах за 1912 р. часто вживався як той так і той термін. Чесно кажучи не знаю в чому справа. Може це така обмовка була, на кшталт як сьогодні часто на університет говорять інститут. Це треба вияснити. Знаєте, мені вже якось ніяково вкотре запевняти, що я невдовзі опрацюю ті документи. Повірте, мені самому вже не терпиться зібрати всі свідчення про гімназію. Але зараз я не маю змоги цим зайнятись. Проте у першій половині вересня я думаю все буде готово.
И всё таки в Российской империи гнобили не титульных-это же надо такой беспредел!Один перечень изучаемых языков чего стоит!Вот клятi москалi,шо удумали,зманули свiдомих укров,изучением украинского,польского,иврита и немецкого!Катюги-не иначе!
Ну,не столь кардинально.Однако и утверждения о поголовной русификации и антисемитизме-не получают как бы подтверждения.А может я неправильно понял перечень изучаемых предметов?
Не могу согласиться, что государственную идеологию провозглашавшую: "украинцев и их языка «нет, не было и быть не может», а есть только единый русский народ", преувеличенно называть идеологией русификации:).
С 1863 по 1905 г. украинцы были лишены образования, прессы, научной литературы на родному языке, а также иностранной литературы в переводах на родной язык. Люди ввозившие украинскую литературу, изданную за рубежом, читавшие, хранившие ее подвергались не только административным, но и уголовным наказаниям. 42 года культурной изоляции (или точнее изоляции от культуры) — очень сильный удар: практически целое поколение выбито из процесса преемственности. Действительно, после революции 1905 г. правительство было вынуждено пойти на ряд уступок. После манифеста 17 октября стали появляться украинские издания. Однако в селах и провинциальных городах учителям, священникам, чиновникам низшего ранга выписывать такие издания начальство запрещало под угрозой увольнения. Долгое время переводные пьесы в украинских театрах запрещались, в то время как русские труппы те же произведения играли уже по нескольку лет. Законопроект о начальном образовании на родном языке для негосударственных наций появился только в 1907 г., причем речь шла только о том, чтобы разрешить открывать новые частные школы без специального разрешения администрации. Украинских ВУЗов не было — студенты и общественность практически революционным путем вырывали право на лекции на украинском на отдельных факультетах, в отдельных Университетах и др. высших школах. Ну и так далее. В 1913-14 гг. новая волна реакции практически уничтожила все эти ростки либерализации.
Что за гимназия, аттестацию которой мы рассматриваем? Не готова сейчас ответить. Выше в коментах мне написали, что упоминаний о ней в истории Тростянца нет. С чем это может быть связано? Возможно она недолго просуществовала и была реорганизована в начальную школу. В пользу этой версии говорит исправление типографского «класса» рукописным «группы». Названый ученик, переехав в 1918 г. в г. Христиновку, продолжил образование в низшей начальной школе (уже УНРовской), что несколько странно после гимназии. Хотя детально я все школьные реформы того периода не изучала, может и зря удивляюсь:) Список предметов и оцененные предметы позволяют сделать следующий вывод: в этой гимназии могли учиться представители всех национальностей, проживающих в Тростянце (вообще в Брацлавском уезде согласно переписи 1897 г. проживало украинцев — 82,6%, евреев — 11,6%, поляков — 2,0%), основные предметы в гимназии изучались на русском языке, кроме этого для поляков и евреев был отдельный предмет «родной язык» (для последних конечно же идиш, а не иврит как Вы предположили:), а для украинцев — «украиноведение». Немецкий, французский — иностранные языки.
Украинских ВУЗов не было — студенты и общественность практически революционным путем вырывали право на лекции на украинском на отдельных факультетах, в отдельных Университетах и др. высших школах
Ви б пояснили, що то за «лекции на отдельных факультетах, в отдельных Университетах». В кінці 1905-1906 рр. в Харківському університеті проф. М. Сумцов з власної ініціативи став читати студентам курс «Української народної словесності», в Одеському університеті доцент О. Грушевський викладав «Історію України» обидва українською мовою. А на початку 1907 р. вийшла від уряду заборона ці лекції. Тобто самі курси залишили але викладати дозволили лише російською. Студенти Київського університету, на скільки я пам´ятаю, домагались введення «Історії України», «Української мови» та «Історії укр. літератури» на історично-філологічному факультеті та «Історії українського права» на юридичному. І вийшов з того пшик, хоча й в газеті «Рада» друкувалися листи з усієї України з тисячами підписів на підтримку вимог київських студентів. От й усі отдєльниє лєкціі. Ні про які фізики-математики мова взагалі не йшла.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
11/5/10 16:04 (UTC)(no subject)
11/5/10 17:44 (UTC)Чи можна Вас попросити про допомогу?
Шукаю притчі Е.Д.Декера (Мультатулі) в перекладі Марка Черемшини, про які знаю тільки, що вони нібито були опубліковані в "Буковині" у 1901 році. По київських бібліотеках зі 152 номерів цього року вдалось лише 136 знайти. В них цієї публікації нема.
Чи правильно я думаю, що в чернівецьких бібліотеках "Буковина" краще збереглася?:) І, якщо правильно, чи можу Вас просити продивитись ті 16 номерів, що залишились?
Дуже сподіваюсь, що Ви не сприймете це прохання як вияв надмірного нахабства:)
(no subject)
11/5/10 19:41 (UTC)...А удивляет меня как раз немецкий, на еврейском и польском там тогда на каждом углу разговаривавли
(no subject)
11/5/10 22:20 (UTC)Англійська лише після Другої світової стала lingua franca.
(no subject)
11/5/10 22:46 (UTC)(no subject)
11/5/10 20:45 (UTC)(no subject)
11/5/10 22:21 (UTC)Тепер у складі Сумської області.
(no subject)
11/5/10 22:48 (UTC)(no subject)
11/5/10 22:49 (UTC)(no subject)
11/5/10 22:51 (UTC):-)
(no subject)
12/5/10 13:33 (UTC)Також по Україні багато сіл Тростянець: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C
(no subject)
11/5/10 22:52 (UTC)На це однозначно вказує і їдиш як предмет гімназичних студій. Тростянець на Сумщині був поза Риси осілості.
(no subject)
12/5/10 13:27 (UTC)Щодо 1917-1920 років в історії нашого селища важко щось сказати. В радянському довіднику про міста і села, схоже, цей період опущений. Відомо, що в кінці ХІХ століття в Тростянці (з передмістями Витягайлівкою та Качурівкою)... Діяли дві церковно-парафіяльні школи, двокласне училище при цукровому заводі та три єврейські молитовні школи. При училищі відкрили бібліотеку.
Радянську владу в Тростянці остаточно встановлено в січні 1918 року, а відновлено в травні 1920 року. Уже 1924 року в Тростянці було дві початкові та 7-річна трудова школи, дитячий будинок, школа ліквідації неписьменності.
Відомості з сайту районної ради: http://trost-rada.org.ua/index.php?m=content&d=view&cid=3#4
(no subject)
12/5/10 16:06 (UTC)Справа в тому, що Стефан народився в с. Демківка Брацлавського уїзду Подільскої губернії, тобто нині Тростянецького району Вінницької області.
Повеселило: "Радянську владу остаточно встановлено в січні 1918 року, а відновлено в травні 1920 року"
В Києві теж в січні 1918 остаточно, а потім відновлено:))) Ще на карті Кам"янця-Подільського якось читала прикольну історичну довідку в тому ж дусі.
Ніякої УНР не існувало: російська імперія - потім радянський рай.
(no subject)
12/5/10 19:04 (UTC)Про радянську владу я спеціально написав, щоб показати повноту опису тих років в довіднику : )
(no subject)
18/5/10 16:15 (UTC)P.S.Чим закінчилась епопея з "Малоросами"?
(no subject)
18/5/10 19:12 (UTC)До архівів, напевно, мені доступу не дадуть, так що спробую порозпитувати у наших працівників культури та музею. Хоч на це й не варто дуже сподіватись, але, можливо, щось довідаюсь нового.
"Малороси" залишились там, де й були - останні надіслані Вами фотографії мені не дуже сподобались, тож кінцевий варіант поки що без змін.
(no subject)
28/5/10 14:36 (UTC)Мій батько щось таке про гімназію в Тростянці чув. Але ніяких деталей не знає.
В бібліотеці теж про неї нічого не знають - навіть не чули, що така у нас колись була. При цьому вони посилаються на недавнє святкування 400річчя Тростянця (в 1998 році), тоді спеціально різні люди вишукували будь-яку інформацію про Тростянець і результати тих пошуків друкувалися невеликими накладами брошурками. Серед них ніде не було інформацію про гімназію в Тростянці.
(no subject)
29/5/10 15:35 (UTC)2-х класна гімназія
30/6/10 18:30 (UTC)Re: 2-х класна гімназія
1/7/10 07:22 (UTC)Окрім самої історії чи матеріалів, цікаво також, де зберігались ці документи про Тростянецьку гімназію, бо на 400річчя Тростянця шукалися різні документи різними людьми (я, правда, не знаю деталей, але думаю, що хоча б один історик серед них міг бути) і вони особливо нічого не знайшли, дуже цікаво, чому так сталось. Ну, щоб коротко, то на цю тему цікаво все, і казка, і приказка : )
Мені взагалі дуже радісно, що Ви над цим працюєте. Якщо матимете бажання, то, думаю, ми можемо зробити презентацію Вашої роботи (чи її результатів) в Тростянецькому районному будинку культури. У мене там є добрі знайомі, вони небайдужі люди і взагалі думаю, що це дуже резонансно для Тростянця - віднайдення історії, відсутньої в тому радянському довіднику.
Re: 2-х класна гімназія
1/7/10 18:04 (UTC)Мене теж ця гімназія дуже зацікавила. Власник атестації - мій дідусь. І, власне, атестація - єдине свідоцтво, що сім'я мого прадіда, (яка добряче покочувала Подільською та Київською губерніями:), якийсь час перебувала й у Тростянці.
Отже, я приєднуюсь не лише до подяки, а й до прохання поділитись інформацією:)
P.S. До речі, ось і дідусь http://olena-nekora.livejournal.com/82295.html (правда, не гімназійного віку:))
Re: 2-х класна гімназія
2/7/10 22:32 (UTC)Re: 2-х класна гімназія
3/7/10 09:22 (UTC)Re: 2-х класна гімназія
3/7/10 10:17 (UTC)Re: 2-х класна гімназія
3/7/10 11:11 (UTC)"З 1912 р. з березня місяця виконувачем обов'язків 2-х класного училища вдруге стає О. Федчук.
Законоучитель - Антоній Парубиновський
Учителька - Ксенія Парубиновська, Олена Левицька
Учитель - Никифор Резніченко
На 21-24 листах перелік книг чайної-читальні бібліотеки училища. Всього 407 екземплярів".
О це й усе, що я записав. Також, як видно із запису, педколетив гімназії складався всього із 5 чоловік включаючи керівника. Тому очевидно, що гімназія була досить маленькою. Треба сказати, що мене досить здивувала бібліотека. Там, зокрема, були твори просвітників, німецька, французька класика, багато наукової літератури. Як для містечка того часу, я вважаю це було досить солідно.
Re: 2-х класна гімназія
3/7/10 19:29 (UTC)Там вони назвали її двокласним училищем: "Відомо, що в кінці ХІХ століття в Тростянці (з передмістями Витягайлівкою та Качурівкою)... Діяли дві церковно-парафіяльні школи, двокласне училище при цукровому заводі та три єврейські молитовні школи. При училищі відкрили бібліотеку."
При цьому у ваших цитатах теж говориться про училище. Можливо, гімназією це училище стало через деякий час?
Друге, що цікаво - про кількість книг в бібліотеці при училищі. 407 це, може бути, і небагато. В статті Т.Р.Соломонової "ДОЛЯ БІБЛІОТЕК ПОМІЩИЦЬКИХ МАЄТКІВ ПОДІЛЛЯ ЗА ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ" (http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzvdpu/istoriya/2007_12/sekcii/sekciya%20II/dolya%20bibliotek.pdf) говориться, що типова сільська бібліотека мала фонд у декілька сотень книжок". Тобто, 407 відповідає стандартним розмірам бібліотек в 1920-1921, а в 1912 це, можливо, було і дуже багато : ). На противагу, там говориться про кількість книг в "с.Ободівці (тепер Тростянецького р-ну) – 6 тис.", і що джерелом книг для багатьох сільських бібліотек того часу були бібліотеки поміщиків. Можливо, в Ободівці і у нас "солідні" книги прийшли з бібліотек маєтків Сабанських у Верхівці чи Ободівці.
І останнє, що цікавого надибав, це невеликий історичний екскурс в історію району, що відрізняється від викладу у радянському довіднику (http://irp.vn.ua/!_ata/data/49.pdf). Про гімназію там теж говориться, як про двокласове училище, але краще розкрита тема повстання проти більшовиків 1919 року, голодомору 1932-33 років.
Re: 2-х класна гімназія
3/7/10 21:15 (UTC)За бібліотеку повністю згоден, вона мізерна. Мене просто здивували самі твори, досить рідкісні, як мені здається, на той час.
Да, та туристична брошурка про Тростянецький р-н події громадянської війни висвітлює ніби правдиво. От якраз сторінки цього періоду історії містечка зараз треба відновлювати. Бо дуже багато єресі написали про то більшовики і багато хто в то до цих пір вірить. Зокрема на темі єврейських погромів багато брехні наплодяно і обпаскудяно армію УНР.
Re: 2-х класна гімназія
14/7/10 18:11 (UTC)Хоч з запізненням виправляюся:) Спасибі за інформацію. Взагалі дуже цікаво було читати Ваш діалог з Андрієм (у дальших коментах)
Ідишиста шукаю, але поки що безрезультатно, тому й не відгукувалась.
Re: 2-х класна гімназія
14/7/10 18:36 (UTC)Re: 2-х класна гімназія
20/7/10 17:10 (UTC)Отже, ми зустрілися у Тростянці із паном
Перш за все, зацитую трохи того радянського довідника, раз вже ми вияснили, що у ньому про гімназію-училище говориться. "1861 року став до ладу цукровий завод, який належав французьким капіталістам. ... Французькі капіталісти збудували в Тростянці 1864 року ще спиртовий завод. ... 1884 року до містечка провели залізничну лінію від станції Демківка. ... На початку ХХ ст. ... обмеженими були можливості освіти мешканців Тростянця - тут діяли дві церковнопарафіяльні школи, двокласне училище при цукровому заводі та три єврейські молитовні школи. 1808/1809 навчального року в містечку налічувалося 450 дітей шкільного віку, а навчалося лише 188. При училищі відкрили бібліотеку, яка 1910 року мала лише 435 книг."
Друге, що ми знайшли в нашій районній бібліотеці, це курсова робота "Історія селища Тростянець" Ільченко Наталії Василівни, студентки (напевно, вже колишньої) кафедри історії України Вінницького державного педагогічного університету. У роботі вона пише: "В 1918 році на базі двокласного училища була заснована гімназія, на її організацію кошти вносили жителі міста. Приміром, Н.Й.Гончарук внесла 400крб. Гімназія мала денний і вечірній відділи, основними предметами, що вивчалися були граматика, німецька мова, математика, географія та інші. Директором гімназії працював К.К.Рознюк. В 1921 році гімназію перейменували на соціально-економічну професійну школу, яка проіснувала по 1923 рік. Основною метою для забезпечення роботи з широкими масами населення по ліквідації неписемності. Мала школа 4 курси. Коли організовували загальноосвітню єдину трудову семирічну школу. Через тісноту навчання проводилося в дві зміни: старші діти в першу, молодші - в другу. Директором був Анісімов, який загинув у роки Великої Вітчизняної війни. Вчительський колектив нароховував 15 осіб."
Таким чином, ми можемо зробити наступні з того всього висновки: Засноване було училище між 1861 та 1910 (за рад.довідником) чи 1912 (за даними з архіву, що надав пан
Re: 2-х класна гімназія
26/7/10 08:45 (UTC)А що означає заміна "класса" на "группу"? Це якось пов'язано зі зміною статусу учбового закладу?
І ще цікаво, що ж все таки відбувалось з мовним питанням, тобто викладанням польської, єврейської мови і "украиноведения"? Начебто ж педколектив маленький? То чи не формально ці предмети в атестації позначені?
Просто тут був комент від російського товариша (http://olena-nekora.livejournal.com/76926.html?thread=321406#t321406), так от я й цікавлюся наскільки моя відповідь на нього адекватна:)?
Ну і ще, може раптом попадеться інформація, коли з'явилась "классный наставник О.Борковская", що підписала цю атестацію. Бо серед названих Віктором вчителів 1912 р. її ще нема. Власне, мене не стільки ця пані особисто цікавить, просто думаю, може її поява зв'язана з розширенням штату, а не зі звільненням попередника. Тоді ці дані можуть бути і для Вас цікаві в контексті історії самої гімназії:)
Re: 2-х класна гімназія
27/7/10 14:27 (UTC)Логічно було б припустити, що заміна "класса" на "группу" саме зміну статусу навчальної установи і означає. Але, по-перше, напис "Тростянецкой гімназіи" надрукований, а не виправлений ручкою, по-друге, ще треба з’ясувати, чи сходиться це із роками, коли дійсно училище стало гімназією, бо тут є неясність.
Якщо покладатися на відомості з курсової роботи, що училище при цукровому заводі стало гімназією в 1918 році. Це твердження викликає сумніви, по-перше, бо тій курсовій роботі не було вказано явно джерело цього твердження, по-друге, у атестації говориться про 1917 рік і вказано явно - Тростянецька гімназія, нарешті, навчальний рік починається в одному календарному році і закінчується в іншому і дивним виглядає запис одного року. Бо це можна трактувати двояко: 1. училище стало гімназією в 1918 році, але 1917/1918 н.р., тобто посеред навчального року, що теж дивно (в атестації ж 12 грудня 1917року). 2. училище стало гімназією в 1918 році на початку навчального року, тобто 1918/1919 н.р. Обидва варіанти суперечать представленій Вами атестації, тому, вірогідно, твердження з курсової роботи не вірне. Можливо, це якось пов’язано з тим, що "радянську владу в Тростянці остаточно встановлено в січні 1918 року".
Можна припустити, що гімназією училище стало не 1918 року, а між 1912 роком (за архівними даними, наведними паном Віктором, тоді це було училище) і 1917 (за Вашим атестатом). Якщо у фразі про типографію "Тростянець, тип.Рыслика ф. №409--12-17" 12-17 означає місяць і рік (тобто грудень 1917 року), то можна сказати, що на цей час це уже була гімназія (бо це видруковано), але використовувались "классы", а "группы" стали писати саме у грудні після друку атестацій. На мою думку, хорошою версією було б те, що з приходом радянської влади до закладів освіти стали застосовувати рядянські стандарти (я на цьому не знаюсь, але, можливо, в училищах за ними мали би бути "группы"), проте ця версія розходиться з тим, що радянська влада тут була із січня 1918 року, тобто на місяць пізніше.
Щодо мовного питання взагалі нічого не можу сказати. Доведеться чекати, коли пан Віктор попрацює з архівними матеріалами у Вінниці. Можливо, навчальні плани дадуть нам відомості, чи справді ці мови викладались і чи викладалось "украиноведение" російською мовою. Про педколектив можна тільки сказати те, що з 1912 року (із 5 чоловік, котрих перерахував пан Віктор) до 1917 року він змінився. Про це свідчить прізвище "классного наставника", якого немає в 1912 році. Чи збільшився педколектив до 1917 теж невідомо, вірогідно, робота з архівними документами теж дасть на це відповідь.
Я думаю, Ваша відповідь була більш ніж адекватною : ) Єдине, що ми уже уточнили, що згадка про гімназію як про училище все-таки в історії Тростянця є, але зовсім епізодична.
Re: 2-х класна гімназія
15/8/10 16:08 (UTC)Зауваги. Я переглянув всі копії документів, які в мене були, по Тростянецькому цукр. заводу на предмет розташування гімназії. Це плани (правда дуже примітивні), і, що найважливіше, інвентарні описи "имущества". Зокрема дуже детальний опис, який зробила страхова компанія "Саламандра" в тому ж таки 1912 році. Там взято до уваги кожен закуток території заводу і кожен інструмент, яким користувались на виробництві. Але ніде не згадано про училище чи гімназію. Тобто, швидше за все, гімназія розташовувалась не на території заводу і була не прямою його власністю, бо її немає в описах "имущества". Однак я все ж думаю, що її місце було десь неподалік комплексів заводу. Тому будемо надіятись на документи (які я ще маю оправювати), які дадуть якісь пояснення.
Стосовно тієї курсової. Звичайна скомпільована студентська робота, я б на неї не звертав би особливої уваги. Ні одного посилання на архіви, а лише переповідання опублікованих матеріалів.
Стосовно статусу "гімназія" то була чи "училище", то, як я вже казав, в самих документах за 1912 р. часто вживався як той так і той термін. Чесно кажучи не знаю в чому справа. Може це така обмовка була, на кшталт як сьогодні часто на університет говорять інститут. Це треба вияснити.
Знаєте, мені вже якось ніяково вкотре запевняти, що я невдовзі опрацюю ті документи. Повірте, мені самому вже не терпиться зібрати всі свідчення про гімназію. Але зараз я не маю змоги цим зайнятись. Проте у першій половині вересня я думаю все буде готово.
Звірилась з оригіналом:)
26/7/10 08:49 (UTC)(no subject)
14/5/10 00:04 (UTC)(no subject)
14/5/10 15:45 (UTC)(no subject)
14/5/10 23:28 (UTC)(no subject)
17/5/10 16:17 (UTC)С 1863 по 1905 г. украинцы были лишены образования, прессы, научной литературы на родному языке, а также иностранной литературы в переводах на родной язык. Люди ввозившие украинскую литературу, изданную за рубежом, читавшие, хранившие ее подвергались не только административным, но и уголовным наказаниям. 42 года культурной изоляции (или точнее изоляции от культуры) — очень сильный удар: практически целое поколение выбито из процесса преемственности.
Действительно, после революции 1905 г. правительство было вынуждено пойти на ряд уступок. После манифеста 17 октября стали появляться украинские издания. Однако в селах и провинциальных городах учителям, священникам, чиновникам низшего ранга выписывать такие издания начальство запрещало под угрозой увольнения. Долгое время переводные пьесы в украинских театрах запрещались, в то время как русские труппы те же произведения играли уже по нескольку лет. Законопроект о начальном образовании на родном языке для негосударственных наций появился только в 1907 г., причем речь шла только о том, чтобы разрешить открывать новые частные школы без специального разрешения администрации. Украинских ВУЗов не было — студенты и общественность практически революционным путем вырывали право на лекции на украинском на отдельных факультетах, в отдельных Университетах и др. высших школах. Ну и так далее.
В 1913-14 гг. новая волна реакции практически уничтожила все эти ростки либерализации.
Что за гимназия, аттестацию которой мы рассматриваем? Не готова сейчас ответить. Выше в коментах мне написали, что упоминаний о ней в истории Тростянца нет. С чем это может быть связано? Возможно она недолго просуществовала и была реорганизована в начальную школу. В пользу этой версии говорит исправление типографского «класса» рукописным «группы». Названый ученик, переехав в 1918 г. в г. Христиновку, продолжил образование в низшей начальной школе (уже УНРовской), что несколько странно после гимназии. Хотя детально я все школьные реформы того периода не изучала, может и зря удивляюсь:)
Список предметов и оцененные предметы позволяют сделать следующий вывод: в этой гимназии могли учиться представители всех национальностей, проживающих в Тростянце (вообще в Брацлавском уезде согласно переписи 1897 г. проживало украинцев — 82,6%, евреев — 11,6%, поляков — 2,0%), основные предметы в гимназии изучались на русском языке, кроме этого для поляков и евреев был отдельный предмет «родной язык» (для последних конечно же идиш, а не иврит как Вы предположили:), а для украинцев — «украиноведение». Немецкий, французский — иностранные языки.
(no subject)
17/5/10 16:31 (UTC)Ви б пояснили, що то за «лекции на отдельных факультетах, в отдельных Университетах».
В кінці 1905-1906 рр. в Харківському університеті проф. М. Сумцов з власної ініціативи став читати студентам курс «Української народної словесності», в Одеському університеті доцент О. Грушевський викладав «Історію України» обидва українською мовою. А на початку 1907 р. вийшла від уряду заборона ці лекції. Тобто самі курси залишили але викладати дозволили лише російською. Студенти Київського університету, на скільки я пам´ятаю, домагались введення «Історії України», «Української мови» та «Історії укр. літератури» на історично-філологічному факультеті та «Історії українського права» на юридичному. І вийшов з того пшик, хоча й в газеті «Рада» друкувалися листи з усієї України з тисячами підписів на підтримку вимог київських студентів.
От й усі отдєльниє лєкціі. Ні про які фізики-математики мова взагалі не йшла.
(no subject)
17/5/10 16:32 (UTC)(no subject)
18/5/10 16:08 (UTC)Зважаючи на історії з лекціями Сумцова і Грушевського, Ваше припущення про викладання "украиноведения" російською цілком слушне.
Цей документ викликав багато запитань. Сподіваюсь, що з часом вдасться знайти відповіді:)