Трохи суботніх гарбузів

[olena_nekora]

Незважаючи на заклопотанність, дощ і мокрі ноги я все ж таки забігла в суботу на гарбузяну акцію під Конституційним судом. І знаєте, що мені там найбільше сподобалось? Напис на одному з гарбузів «Закон без совісті нічого не вартий». Бо, чесно кажучи, події, які стали приводом для проведення заходу, мене не так обурили, як здивували. По-перше, дивно, що вимоги сумлінно виконувати свої службові обов´язки треба фіксувати в окремій постанові уряду. Ще дивніше, що комусь такі вимоги здаються порушенням прав людини. А вже дивуватись що «когось» підтримав Конституційний суд просто сил не вистачило.

Тому порадувало, що у виступах, які я встигла почути, переважали не претензии до КСУ, а обговорення проблем навчання і виховання. Зокрема говорили про те, що створення мовного середовища є частиною виховного процеса.

Цілком підтримую думку Ірени Карпи: якщо вчитель на уроках говорить українською, а на перерві російською, то діти дуже добре вічувають фальш.

До речі, Ірена прийшла зі своєю «україномовною» собакою Кармою.
— Моя собака дуже чітко відрізняє українську мову від інших, — сказала Ірена. — І коли говорять українською, вона відразу розуміє, що я десь поруч. Моя собака відразу була україномовною. Ніяких «лєжать», «сідєть». З нею розмовляли українською і вона відразу розуміла «лежати», «сидіти», «поруч». Всі чомусь цьому дивуються. А я дивуюся: якщо моя собака так легко сприйняла українську мову, чому для вчительки, яка на уроці говорить українською, на перерві ця мова перетворюється на проблему?

      
Ірена Карпа і Карма

Також мою були помічені, хоч і не сфотографовані:) Леся Вороніна, Анатолій Дністровий, Вадим Красноокий.