olena_nekora: (лірика)
[personal profile] olena_nekora
Тримаюсь ніздрями за життя. Запах шоколаду, що входить у них, з´єднує мене зі світом. Світом цих осяйних юних облич.

Віддчуваю себе прозорим привідом, гостею з потойбіччя серед натхненної молодої енергії, блискучих очей. Навіть звернення до мене, не переконують, що існую. І тільки запах шоколаду...

Запах, який стає смаком... наповнює рот солодкою слиною... чимось теплим розливається у грудях. Я жива? Я існую? Я хочу? Маю ніздрі... язик... матеріалізується горло, яким шоколадний запах спускається у груди...

Не люблю шоколад. Він завжди з´являється, коли втрачаю щось важливе. Притлумлює одні, підсилює інші бажання. Я хочу. Значить я — не привид. Хочу божевільно двох речей. Писати. І... їсти. Пів дня не відчувала ні того, ні іншого. Якби не запах шоколаду!

Я тут заради здійснення другого бажання. Заради нього нехтую першим і вчуся чужій красивій справі. Треба щось робити. Коли не вистачає мужності робити те, що маєш, завжди починаєш робити «щось». Я роблю «щось» не дуже вправно.

Якби це була молодість, раділа б, що в життя входить нове і направду гарне. Якби це була старість, зболілась би від втрати направду цінного. Немає ні болю, ні радості. Це мала би бути смерть... Але цей нестерпний солодко-гарячий запах!..