![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
olena_nekoraПо-перше, хочу подякувати ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
ivanko333 за статтю ватажка молодіжної чорносотенної організації «председателя Главного Совета Патриотического Общества молодежи» «Двухглавый орел» Володимира Голубєва з приводу Шевченківського ювілею 1914 р.
«Прошло уже около двух недель со дня изменнической демонстрации жидо-мазепинцев, а Русские люди все еще не успокаиваются, все еще волнуются» — пише Голубєв.
Чого ж «Русские люди» так перехвилювались? Пропоную картину, змальовану провідником юних чорносотенців, доповнити оповідями двох очевидців з іншого боку — представників різних поколінь «жидо-мазепинців»: історика Дмитра Дорошенка та видавця Євгена Чикаленка.
Як cказали би герої франко-італійської комедії «Закон є закон»: «Це ще смішніше, ніж ви думаєте».
Отже,
Дмитро Дорошенко:
«Століття народження Шевченка ціла Україна збиралася відсвяткувати якомога більш урочисто. Скрізь по більших, а подекуди й по малих містах повстали офіційні комітети для вшанування пам'яті великого поета. Але ці приготовлення громадянства дуже занепокоїли російський уряд, підбурюваний реакційною пресою. Чорносотенні організації розпочали скажену кампанію проти свята, проти пам'яті Шевченка і проти «мазепинського» руху взагалі. І от напередодні ювілейних свят посипалися заборони. Насамперед Синод заборонив духовенству правити по Шевченкові панахиди. Міністерство просвіти заборонило учням середніх шкіл ходити на академії, концерти та інші свята в честь Шевченка. Нарешті міністр внутрішніх справ розіслав усім губернаторам обіжник, в якому «рекомендувалося» забороняти публічне вшанування пам'яті Шевченка, називання його ім'ям вулиць і шкіл, урядження академій, а щодо відкриття пам'ятників і бюстів Шевченка, то, як стояло в обіжнику, «ці акти не повинні були мати характер публічного свята». Внаслідок цього обіжника київський генерал-губернатор закликав до себе голову міста Києва Дякова й заявив йому, що ніякі публічні свята пам'яті Шевченка допущені в Києві не будуть. Тоді міська ювілейна комісія склала свої повновласті, заявивши, що з не залежних від неї причин вона не може виконати даного їй радою міста Києва доручення урядити ювілейне свято. З усіх кінців України щодня надходили вісті про всякі заборони...
Коли у Києві стало відомо, що всі урочисті свята заборонено і що навіть традиційної панахиди в св. Софії не буде, українське студентство рішило улаштувати 25-го лютого (за старим календарем) демонстрацію на вулицях. Старші громадяни умовили її не робити цього, щоб не допустити проливу крови і погрому українських установ, як це вже було восени минулого року, коли чорносотенні розбишаки нищили вивіски українських редакцій і книгарень, розбивали шиби у вікнах, кидали каміння і т. д.
Молодь послухала ради старших громадян і обмежилася тим, що проголосила страйк на знак свого протесту. Одначе вулична демонстрація таки відбулася, але вона склалася зовсім стихійно, незалежно від домагань українського громадянства».
Це підтверджує і Євген Харлампієвич Чикаленко:
«Коли до нас звернулась українська молодь за порадою — що їй робити і як їй реагувати на заклик загальноросійських соціал-демократичної та есерівської студентських організацій, а особливо кавказців, які з пієтизмом ставляться до Шевченка за його «Кавказ», — вчинити 25 лютого вуличну демонстрацію, то ми рішучо висловилися проти вуличної демонстрації. Ми застерігали молодь, що коли буде демонстрація, то напевне чорносотенці поставлять провокаторів, які будуть вигукувати: «Долой Россію! Да здравствуетъ Австрія!» А можливо, що будуть і провокаційні постріли з револьверів у поліцію, тоді може виникнути дуже кепська справа. Можуть вигадати якийсь процес про зраду державі або озброєне повстання, як реванш за Мармароський та Бендасюківський процес. Росіяни, вчиняючи демонстрації, навіть цілу революцію, не рискують своїми культурними інституціями. Коли настане реакція після революції, коли «вернеться начальство», то воно не закриє російської Академії наук, преси і пр., а нам можуть на основі на той час заведеного військового стану закрити Наукове товариство, пресу, книгарні, взагалі придушити всі прояви культурного життя. Тоді на запитання в Думі уряд або не відповість, як не відповів на заборону святкування Шевченківського ювілею, або відповість, що він повинен був це зробити, оберігаючи цілість держави; ніби у його є певні відомості, що українці мають зрадницькі зносини з сусідньою державою і т. інш., і більшість в Думі буде плескати в долоні урядові.
Справді, українська молодь послухала нас, старших, і не пристала до заклику на вуличну демонстрацію, а оголосила тільки одноденну забастовку (страйк).
А демонстрація, на мою думку, склалася зовсім стихійно. День 25-го лютого несподівано був такий надзвичайно гарний, сонячний та теплий, що сила публіки висипала на вулицю, бо кожного тягнуло з хати на сонце.
Всім у Києві відомо, що в цей день щороку служиться панахида по Шевченку в Софійському соборі, і багато народу посунуло туди, але, побачивши на дверях оповістку, що панахиди не буде, натурально, обурилась.
Російська революційна молодь, якій все одно, з якого приводу робити демонстрацію, — чи скористувавшись іменем Толстого, чи Шевченка, почала підбивати публіку до протесту. За це гаряче вхопилися кавказці, які, як я вже казав, з пієтизмом ставляться до Шевченка за його «Кавказ», таким робом, почалася демонстрація, а коли з'явилась контрдемонстрація «двухглавовців» на чолі з студентом Голубєвим, то тут уже пристраті розгорілися.
(Доповнення від Дорошенка: «Почалася взаїмна бійка. Були поранені. Поліція арештувала кілька десятків демонстрантів, головно кавказців. Чорносотенці волочили по вулиці й топтали ногами портрет Шевченка» )
Другого дня в чорносотенній Газеті «Кіевъ», а потім і в «Новому Времени» з'явилась звістка, що «мазепинці» кричали: «Да здравствуетъ Австрія! Долой Россію!» Тобто сталося те, чого ми сподівались. Чи самі «двухглавовці» вигукували це, чи й не вигукували, а просто вигадали і потім поставили своїх свідків, які начебто чули ці вигуки перед австрійським консульством — невідомо. Чорносотенна преса підняла ґвалт, вимагає суду за державну зраду, а київська поліція, обурена і ображена цією неправдою, звернулася до губернатора з проханням спростувати цю ганебну брехню, яка шкодить насамперед поліції.
Губернатор дійсно надрукував у «Новому Времени» спростування і, очевидно, зробив центральному урядові відповідну доповідь на його тривожні запитання. Таким робом, заміри київських націоналістів витворити процес за державну зраду на цей раз не здійснились.
Та й кого тягнути до суду за сепаратизм до Австрії, коли більшість арештованих демонстрантів — кавказці!
Кажуть, що при списуванні протоколів з арештованих демонстрантів, кавказці, а власне грузини, наче змовились називати себе українцями.
— Та який же ви українець? — питає їх на допиті поліцейський пристав. — Ви ж грузин, видно по вас.
— Пиши українець. Ти «Кавказ» Шевченка читал? Його написал українець, і я теж хочу бути українцем!
Тим часом чорносотенна преса не вгаває, а щодня в якійсь-небудь їхній газеті є якась стаття, що містить у собі заклик до уряду припинити якнайшвидше український рух, поки ще не пізно.
Клуб націоналістів знову звернувся до уряду з проханням негайно позакривати: 1) українське Наукове товариство, клуби, «Просвіти», книгарні, 2) українську пресу та 3) заборонити Грушевському в'їздити в Росію, запевняючи, що українські інституції, преса та Грушевський агітують за відділення України від Росії і за прилучення її до Австрії на автономно-федеративних умовах».
P.S. «Жидо-мазепинские изменники» виявились грузинами. Цікаво, що ж за «жидовские корреспонденты» з «Нового времени» брали интерв´ю в київського губернатора? Невже Михаїл Меньшиков?:)
__________________________
Тексти за
Чикаленко Є. Щоденник (1907-1917) — К.: Темпора, 2004. — т. 1. — с. 320-321.
Дорошенко Д. Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки). — К.: Темпора, 2007. — с. 188-189.
оновлення-доповнення відivanko333
Листи офіційних осіб Києва відносно подій, які відбулися в 1914 році під час Шевченківських днів.
ivanko333 за статтю «Прошло уже около двух недель со дня изменнической демонстрации жидо-мазепинцев, а Русские люди все еще не успокаиваются, все еще волнуются» — пише Голубєв.
Чого ж «Русские люди» так перехвилювались? Пропоную картину, змальовану провідником юних чорносотенців, доповнити оповідями двох очевидців з іншого боку — представників різних поколінь «жидо-мазепинців»: історика Дмитра Дорошенка та видавця Євгена Чикаленка.
Як cказали би герої франко-італійської комедії «Закон є закон»: «Це ще смішніше, ніж ви думаєте».
Отже,
Дмитро Дорошенко:
«Століття народження Шевченка ціла Україна збиралася відсвяткувати якомога більш урочисто. Скрізь по більших, а подекуди й по малих містах повстали офіційні комітети для вшанування пам'яті великого поета. Але ці приготовлення громадянства дуже занепокоїли російський уряд, підбурюваний реакційною пресою. Чорносотенні організації розпочали скажену кампанію проти свята, проти пам'яті Шевченка і проти «мазепинського» руху взагалі. І от напередодні ювілейних свят посипалися заборони. Насамперед Синод заборонив духовенству правити по Шевченкові панахиди. Міністерство просвіти заборонило учням середніх шкіл ходити на академії, концерти та інші свята в честь Шевченка. Нарешті міністр внутрішніх справ розіслав усім губернаторам обіжник, в якому «рекомендувалося» забороняти публічне вшанування пам'яті Шевченка, називання його ім'ям вулиць і шкіл, урядження академій, а щодо відкриття пам'ятників і бюстів Шевченка, то, як стояло в обіжнику, «ці акти не повинні були мати характер публічного свята». Внаслідок цього обіжника київський генерал-губернатор закликав до себе голову міста Києва Дякова й заявив йому, що ніякі публічні свята пам'яті Шевченка допущені в Києві не будуть. Тоді міська ювілейна комісія склала свої повновласті, заявивши, що з не залежних від неї причин вона не може виконати даного їй радою міста Києва доручення урядити ювілейне свято. З усіх кінців України щодня надходили вісті про всякі заборони...
Коли у Києві стало відомо, що всі урочисті свята заборонено і що навіть традиційної панахиди в св. Софії не буде, українське студентство рішило улаштувати 25-го лютого (за старим календарем) демонстрацію на вулицях. Старші громадяни умовили її не робити цього, щоб не допустити проливу крови і погрому українських установ, як це вже було восени минулого року, коли чорносотенні розбишаки нищили вивіски українських редакцій і книгарень, розбивали шиби у вікнах, кидали каміння і т. д.
Молодь послухала ради старших громадян і обмежилася тим, що проголосила страйк на знак свого протесту. Одначе вулична демонстрація таки відбулася, але вона склалася зовсім стихійно, незалежно від домагань українського громадянства».
Це підтверджує і Євген Харлампієвич Чикаленко:
«Коли до нас звернулась українська молодь за порадою — що їй робити і як їй реагувати на заклик загальноросійських соціал-демократичної та есерівської студентських організацій, а особливо кавказців, які з пієтизмом ставляться до Шевченка за його «Кавказ», — вчинити 25 лютого вуличну демонстрацію, то ми рішучо висловилися проти вуличної демонстрації. Ми застерігали молодь, що коли буде демонстрація, то напевне чорносотенці поставлять провокаторів, які будуть вигукувати: «Долой Россію! Да здравствуетъ Австрія!» А можливо, що будуть і провокаційні постріли з револьверів у поліцію, тоді може виникнути дуже кепська справа. Можуть вигадати якийсь процес про зраду державі або озброєне повстання, як реванш за Мармароський та Бендасюківський процес. Росіяни, вчиняючи демонстрації, навіть цілу революцію, не рискують своїми культурними інституціями. Коли настане реакція після революції, коли «вернеться начальство», то воно не закриє російської Академії наук, преси і пр., а нам можуть на основі на той час заведеного військового стану закрити Наукове товариство, пресу, книгарні, взагалі придушити всі прояви культурного життя. Тоді на запитання в Думі уряд або не відповість, як не відповів на заборону святкування Шевченківського ювілею, або відповість, що він повинен був це зробити, оберігаючи цілість держави; ніби у його є певні відомості, що українці мають зрадницькі зносини з сусідньою державою і т. інш., і більшість в Думі буде плескати в долоні урядові.
Справді, українська молодь послухала нас, старших, і не пристала до заклику на вуличну демонстрацію, а оголосила тільки одноденну забастовку (страйк).
А демонстрація, на мою думку, склалася зовсім стихійно. День 25-го лютого несподівано був такий надзвичайно гарний, сонячний та теплий, що сила публіки висипала на вулицю, бо кожного тягнуло з хати на сонце.
Всім у Києві відомо, що в цей день щороку служиться панахида по Шевченку в Софійському соборі, і багато народу посунуло туди, але, побачивши на дверях оповістку, що панахиди не буде, натурально, обурилась.
Російська революційна молодь, якій все одно, з якого приводу робити демонстрацію, — чи скористувавшись іменем Толстого, чи Шевченка, почала підбивати публіку до протесту. За це гаряче вхопилися кавказці, які, як я вже казав, з пієтизмом ставляться до Шевченка за його «Кавказ», таким робом, почалася демонстрація, а коли з'явилась контрдемонстрація «двухглавовців» на чолі з студентом Голубєвим, то тут уже пристраті розгорілися.
(Доповнення від Дорошенка: «Почалася взаїмна бійка. Були поранені. Поліція арештувала кілька десятків демонстрантів, головно кавказців. Чорносотенці волочили по вулиці й топтали ногами портрет Шевченка» )
Другого дня в чорносотенній Газеті «Кіевъ», а потім і в «Новому Времени» з'явилась звістка, що «мазепинці» кричали: «Да здравствуетъ Австрія! Долой Россію!» Тобто сталося те, чого ми сподівались. Чи самі «двухглавовці» вигукували це, чи й не вигукували, а просто вигадали і потім поставили своїх свідків, які начебто чули ці вигуки перед австрійським консульством — невідомо. Чорносотенна преса підняла ґвалт, вимагає суду за державну зраду, а київська поліція, обурена і ображена цією неправдою, звернулася до губернатора з проханням спростувати цю ганебну брехню, яка шкодить насамперед поліції.
Губернатор дійсно надрукував у «Новому Времени» спростування і, очевидно, зробив центральному урядові відповідну доповідь на його тривожні запитання. Таким робом, заміри київських націоналістів витворити процес за державну зраду на цей раз не здійснились.
Та й кого тягнути до суду за сепаратизм до Австрії, коли більшість арештованих демонстрантів — кавказці!
Кажуть, що при списуванні протоколів з арештованих демонстрантів, кавказці, а власне грузини, наче змовились називати себе українцями.
— Та який же ви українець? — питає їх на допиті поліцейський пристав. — Ви ж грузин, видно по вас.
— Пиши українець. Ти «Кавказ» Шевченка читал? Його написал українець, і я теж хочу бути українцем!
Тим часом чорносотенна преса не вгаває, а щодня в якійсь-небудь їхній газеті є якась стаття, що містить у собі заклик до уряду припинити якнайшвидше український рух, поки ще не пізно.
Клуб націоналістів знову звернувся до уряду з проханням негайно позакривати: 1) українське Наукове товариство, клуби, «Просвіти», книгарні, 2) українську пресу та 3) заборонити Грушевському в'їздити в Росію, запевняючи, що українські інституції, преса та Грушевський агітують за відділення України від Росії і за прилучення її до Австрії на автономно-федеративних умовах».
P.S. «Жидо-мазепинские изменники» виявились грузинами. Цікаво, що ж за «жидовские корреспонденты» з «Нового времени» брали интерв´ю в київського губернатора? Невже Михаїл Меньшиков?:)
__________________________
Тексти за
Чикаленко Є. Щоденник (1907-1917) — К.: Темпора, 2004. — т. 1. — с. 320-321.
Дорошенко Д. Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки). — К.: Темпора, 2007. — с. 188-189.
оновлення-доповнення від
ivanko333Листи офіційних осіб Києва відносно подій, які відбулися в 1914 році під час Шевченківських днів.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
19/11/09 17:23 (UTC)(no subject)
19/11/09 17:57 (UTC)(no subject)
20/11/09 16:36 (UTC)продовження
19/11/09 18:12 (UTC)"Двухглавый орел" чи як починаються погроми
Листи офіційних осіб Києва відносно подій які відбулися в 1914 році під час Шевченківських днів.
http://ivanko333.livejournal.com/12634.html
Re: продовження
19/11/09 18:34 (UTC)Дійсно, "переволновались Русские люди":)))
(no subject)
19/11/09 19:22 (UTC)(no subject)
20/11/09 16:35 (UTC)(no subject)
20/11/09 16:50 (UTC)(no subject)
4/12/09 15:07 (UTC)http://mavka-z-kyjova.livejournal.com/24389.html
(no subject)
4/12/09 15:16 (UTC)о це тоби маешь !)
(no subject)
4/12/09 15:25 (UTC)я тут нещодавно спалилась
http://olena-nekora.livejournal.com/56480.html?thread=248224#t248224
(no subject)
4/12/09 15:35 (UTC)мени - до сраци, видверто кажучи )
людина, жинка. досыть)
(no subject)
20/11/09 18:09 (UTC)(no subject)
20/11/09 18:24 (UTC)