
Вчора пів дня наштовхувалася на колони «рядових членів «Батьківщини» та колони автобусів «на замовлення», якими їх до столиці доставили.
Не зважаючи на те, що члени для висування лідерки з´їхалися з усієї України, плакати «Юля переможе» виглядали як створені в одному місці однією людиною (хоч і схожі були на саморобні).
Ввечері, проходячи повз Майдан, якраз попала на кінець промови — Юлія Володимирівна виголосила: «Слава Україні!» Після чого діджей* цього «з´їзду просто неба» заволав: «Прем´єр-міністр України — Юлія Тимошенко! Кандидат в президенти України — Юлія Тимошенко! Майбутній президент України — Юлія Тимошенко!!!».
Далі сигнал натовпу почати скандування: «Ти-мо-ше-нко».
Відчуття було таке, що в мене суміш дежавю з шизофренією.
Чи тому, що поділене на склади «Тимошенко» звучало як «ТимОшенко», чи тому, що натовп слабенько підтримував, діджей перейшов на: «Юля! Юля!» Народ оживився і підтримав вже гучніше.
Навіть я захотіла приєднатися, але замість першого голосного звука в імені прем´єрки в мене весь час вилітав приголосний, позначений другою літерою алфавіта.
Дідусь Зиґмунд реготав у труні.
________________________________
*Може то був навіть Турчинов, але мені не було видно, а голос я не впізнала.