
Пейзаж почав змінюватись. Я навіть ляпнула: «Верби і тополі, як за Тараса Григоровича». Все говорило про те, що Полтавщина закінчується і починається Черкащина...
Дорога бігла собі прямісенько вперед, як і була намальована на карті.
Та раптом, наче в тридешному мультику хтось повернув камеру, — дорога пішла різко праворуч... а ми продовжили рухатись прямо.
Думки в першу мить — не вір очам своїм. В другу — ми летимо в поле. В третю — це не політ, а піке. (Поле, яке виглядало єдиною площиною з дорогою, насправді знаходилось десь на метр-півтора нижче її).
***
От як ви думаєте, що — вірніше хто — першим прийшов мені на думку, коли я вибралася з машини? Правильно, правильно — це ж Полтавщина — звичайно, Симон Петлюра: «Ситуація важка, але не безнадійна».
Нє, якби я була на місці свого чоловіка, то напевно, сказала б те ж, що й він. Але на моєму місці було легше (та й доречніше — для рівноваги) цитувати Головного Отамана.
Знаєте, мені багато чого у Симоні Васильовичі подобається, але по-справжньому заздрю я лише оцій його здатності на ситуації будь-якої складності (хай би шансів залишилось не більше 0,001%) дивитись як на «не вічні» й «не безнадійні».
І скільки б не писали вчені і недовчені мужі, що то є надмірний романтизм чи навіть ідіотизм і нерозуміння дійсності, така вдача у мене викликає лише захоплення.
***
Але повернемось до моїх вражень. Мене вже кілька чоловік запитали: «Як відчуття щодо подушок безпеки?» і «В який саме момент вони спрацювали: чи під час падіння, чи саме в момент удару, чи відразу після?»
Ну, прям не знаю, що вам і сказати. Тому скажу правду;).
Якщо чесно, я не встигла зрозуміти, що сталося. Тільки почувши: «обидві подушки спрацювали» (навіть не пам´ятаю, чоловік це сказав чи вже даішник), допетрала, що то за ганчір´я і звідки воно взялося.
Отож вибачайте, якось іншим разом:). Як доведеться ще політати або десь бемцнутися, я обов´язково свої відчуття зафіксую:). Та це вже, думаю, буде на якійсь інший автівці, бо наша не скоро на дорогу повернеться (якщо повернеться взагалі).

Сподобалось мені як даішники, вийшовши з машини, зробили співчутливі вирази обличчя і на наше «Добрий день» відповіли «Здраствуйте. Ми не будемо казати, що він добрий». Потім паралельно з замірами і складанням протоколу розповідали, як тут часто «літають». Виявляється, «ті, кому більше везе, потрапляють трохи лівіше і, буває, з´їжджають. А вам меньше повезло». (Наскільки, я розумію слова до диспетчера — «Ну ,тут протокол на дорожників — однозначно. Знаку нема, повороту за деревами не видно» — були призначені тільки для наших вух).

Малочисельне місцеве населення, яке зрідка проходило чи проїздило, виявляло цікавість, а інколи навіть співчуття. Дядечко, чия машина першою з´явилась на дорозі після нашого приземлення, відповівши на наше питання: «Як називається найближче село?», відразу ж запитав: «Чи вам потрібна допомога?» Потім, (коли я залишилась стерегти речі і чекати евакуатор та наших друзів, поки чоловік їздив з даішниками в райцентр) бабуся, яка кілька разів проїздила повз мене на велосипеді, а ввечері прийшла забирати свою корову, запропонувала мене погодувати. «Ви ж цілий день тут. І чого вас так довго не забирають?» До речі, бабуся теж підтвердила, що «літають» тут часто.
Але найбільше «свято» було в місцевої малечі, особливо, коли приїхав евакуатор.

Ось так закінчився наш коротенький відпочинок та подорожі Полтавщиною.
Наразі думки крутяться тільки довкола одного:а якби повільніше увійшли в поворот і гепнулися боком? а якби отак як бачили по дорозі (прорівняно з нашим, як сифіліс порівняно з нежиттю:)?
Тому про Сорочинський ярмарок, Миргородську калюжу та наші з Петлюрою:) улюблені краєвиди якось пізніше, коли закінчиться ця автоматична самотерапія «а могло бути гірше»:)

Tags:
(no subject)
26/8/09 18:52 (UTC)Це часом не під Оржицею? Чував я, що там є таке блядське місце.
Тримайтесь. Бо насправді могло бути гірше. Якщо я правильно зрозумів побилася тільки машина?
(no subject)
27/8/09 15:52 (UTC)(no subject)
26/8/09 19:38 (UTC)(no subject)
27/8/09 15:51 (UTC)(no subject)
27/8/09 19:26 (UTC)(no subject)
28/8/09 16:29 (UTC)(no subject)
26/8/09 19:49 (UTC)знаете, вот неприятно страшно, и обидно, но если бы правда перевернулись?
Так что как бы если с другой стороны посмотреть, так и Вы и муж в порядке и хорошо.
(no subject)
27/8/09 15:43 (UTC)Спасибо за поддержку.
(no subject)
26/8/09 19:51 (UTC)співчуваю, що отримали моральну травму і збитки
(no subject)
27/8/09 15:41 (UTC)(no subject)
26/8/09 20:08 (UTC)(no subject)
27/8/09 16:00 (UTC)Та, думаю, нічого не буває цілком поганим. В будь-якому разі це - досвід.
Якщо лихо тебе не вбило, воно зробить тебе дужчим:)
(no subject)
27/8/09 15:41 (UTC)