Великодні пригоди нехрещеної християнки

[olena_nekora]

  (частина друга)

Тільки-но я усвідомила, що недаремно позбулася сну і маю використати свій піднесений стан для якоїсь духовної праці, тут таки зачепилась оком за брошурку, що її мені тицьнули напередодні турботливі знайомі.

Видання прес-служби Української Православної Церкви Патріархату імені столиці сусідньої держави. «Воскрєсєнія Дєнь, просвєтімся людіє!», — написано на обкладинці, — «Великодній збірник».

 

«Просвєтімся», думаю, це — те, що треба. І давай просвєтляться. У зверненні Сабодана, наче, все зрозуміло: і стосовно світла віри, і стосовно радості надії, і про кріпость любові. «...обіймемо один одного. Тим, хто ненавидить нас, пробачимо все заради Воскреслого та єдиними вустами і єдиним серцем співаймо...» Ну, це просто неможливо всім серцем щиро і пристрастно не підтримати. І яка врешті-решт різниця, з якого Патріархату...

Ось тут-то і дався взнаки мій адогматизм, і полізла з мене єресь, і, мабуть, за гріхи мої тяжкіє відвернув Господь розум мій, бо далі в мене вже нічого купи не трималося.

Не доходить до мене, хоч стріляй, що воно за одне. З одного боку цитати з Євангелія на кшталт «Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець всіх. Котрий над всіма, і через всіх, і в усіх нас», з іншого — цитати з Патріархів, Митрополитів Схиархімандритів та інших на тему: католики — не християне, з греко-католиками єднатись — себе не поважати, з Римом «рядом срать нє сядєм», хіба, що з Третім. Ось Схиархімандрит Зосима (Сокур) так прямо і каже: «Не Захід нас врятує... У Києві, святому граді, святий князь Володимир — його пам´ятник із хрестом — куди він дивиться? На Москву, на Схід дивиться — його надія, погляд князівський; там спасіння, від граду Москви; від Заходу не буде спасіння. Богдан Хмельницький — у Києві пам´ятник, — куди він булавою вказує? На Москву, на Схід, на Третій Рим, а четвертому не бувати, там спасіння наше».

Ой, рятуйте, хто в Бога вірує. Дурна я, тупа і грішна. Все життя думала, що спасіння від Того, що «не має ні юдея, ні еліна», що «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних», а виявляється — від Москви.

Чого там Богдан-Зиновій на цей стольний град показує — можливі варіанти. А от князь Володимир мене просто вразив. Ніколи не могла зрозуміти, за що його канонізували, до сих пір уявити важко, як можна дискредитувати саму ідею християнства гірше за цього «святого». А він, виявляється, — провидець. Це ж треба, хрестячи Русь за 159 років до заснування Москви передбачити, що прийде звідти спасіння. Сам, мабуть, радів тихенько, що не доживе, а нащадки хай спасаються. То вже «їхнє діло», як сказав би злодій з відомого анекдоту. А може, це пам´ятник якось не в той бік повернули під час установки, буває ж таке. Нє?

Зовсім я розгубилась і засмутилась — не второпати мені, ну ніяк, тої мудрості. І понесло ж мене до «тісних врат» та «вузької дороги»! А люди ось по шосе та строєм марширують і все у них до пуття: серце за розкладом розкривається і в голові лад. Як же це я схибила?!

Comments

[handehoch.livejournal.com]

З більшістю сказаного важко не погодитися. Але щодо оцінки постаті св. кн. Володимира ти, на жаль, у цьому нарисі недалеко пішла від структури, з якою сперечаєшся. Вони йому вдячні за різкий зріст контингенту, ти заперечуєш, що він в історичному масштабі більше народу відворотив, ніж притягнув, — розбіжність у вас лише в оцінці ефективності конкретного способу залучення мас. Обуритися варто було б насамперед не тим, що він дискредитував згадані ідеї, а тим, що власними діями їх розтоптав (попрал), та й, своїми методами «нагнавши вал» прихожан, власне кажучи, аж ніяк не збільшив кількість віруючих.

[olena-nekora.livejournal.com]

Сприймаю цей закид, як вільне трактування слова "дискредитувати". Я, під ним не мала на увазі ні збільшення, ні зменшення "маси прихожан", а саме те, про що ти говориш - протилежність методів пропагованим принципам. А обуритись варто було б не мені, а тим, хто вважає себе представниками Господа на землі і ще у 988 р. Я ж можу лише констатувати, що оскільки вони такі дії не лише не засудили, а й нагородили видатного політичного діяча почесним духовним званням, то "может, что-то в консерватории подправить?"