Великодні пригоди нехрещеної християнки

[olena_nekora]

 (частина перша)

В суботу я занедужала. Ну, не те, щоб захворіла серйозно — мабуть, просто перевтомилася. Останній тиждень видався дуже важким — ні на що, крім роботи, ні сил, ні часу не вистачало. Тому всі домашні клопоти, в тому числі й передсвяткові, перенеслися на суботу. А тут я не те, що «ударно попрацювати» — підвестися не можу. Лежу і аж плачу від власної безпорадності. На моє щастя, коханий, без зайвих умовлянь, погодився передіслокуватися до батьків, побажавши мені на прощання не брати дурного в голову і важкого в руки.

Тоді я вже зовсім розслабилася. Півдня провалялася, трохи вивела себе напівпритомну прогулятися. Єдиним корисним, на що в цей день волі вистачило, була посильна медична допомога одній добрій людині, бо там справа важлива — процедура за моєї участі вимагає суворої регулярності.

Отак, перевівши день на пси і до пуття не відпочивши, замість послухати Всенічну службу хоча б по радіо, завалилась я знову спати. «Так тобі», — думаю, — «і треба. Як постилася, таке тобі й свято».

Але, дякуючи Богові, народ довкола набожний православний, так що тупо проспати радісну ніч Христового Воскресіння мені не випало. За кілька хвилин по півночі прокинулась я від радісного салюту. Правда, те, що він радісний якось не відразу допетрала. Мені бо спросоння здалося, ніби це «як завжди визвольна» армія східних братів увійшла до Києва в пошуках «зниклого у наших сховищах» блакитного палива.

Та, остаточно прокинувшись, зрозуміла: ніяка це не війна, а навпаки — Спаситель із мертвих воскрес. Тут я вже підхопилася і бігом на лоджію (вона у мене на інших бік дому виходить). Думаю: з цього стріляють, а з того, може, дзвони почую. Вибігаю, рами – навстіж і... наштовхуюсь десь на десяток пар очей, спрямованих на мене. Ну, що мала б зробити добропорядна християнка на моєму місці? По-перше щиро зрадіти, по-друге поділитися з братами радісною звісткою.

А я? Знітилась, почала про різні дурниці думати. І щось вираз облич у них якійсь... не дуже благосний... І зачіски такі за моєї молодості тільки в пенітенціарних закладах носили... І я, блін, стою в нічній сорочці, а мужик мій поза зоною досяжності.

Коротше, каюсь, не сказала я їм про те, що Христос воскрес. Та, судячи по пластиковим стаканчикам в руках, вони про це вже знали. А, враховуючи кількість порожніх пляшок, то і не першу годину, як передбачали цю радісну подію.

Позадкувала я з лоджії і двері за собою тихенько причинила. А «брати» пісню неголосно (ну, як це можуть десять п´яних мужиків) затягнули, здається Наговіцина. Про те, що перед Христом усі «ми віновати». Я там найбільше це місце люблю: «Ей, конвоір, давай звоні в колокола. А єслі нєт — ножом стучі по автомату». Дуже духовна пісня. Шкода, що дзвонів так і не почула.

Припленталась назад в спальню. А тут, виявляється сусіди подбали про мій святковий настрій. Не знаю, по телевізору чи по радіо була ця трансляція Всенічної, але ввімкнули її так голосно, що я могла не підводячись з ліжка, насолоджуватись. Спонукає все-таки велика радість проявляти турботу про ближніх!

Ось, лежу я. За стінкою — співи церковні, за вікнами з одного боку — те саме у більш скот... перепрошую, світському варіанті, з іншого — звитяжна канонада. Радість на душі і піднесення таке, що розумію: заснути не вдасться.

(Далі буде)

Comments

[handehoch.livejournal.com]

Тобі ще пощастило, от одна моя знайома теж останнім часом не спала, бо на даху її будинку… гавка собака. Після такого взагалі можна «довго бігати та сміятися».

[valer-a.livejournal.com]

Піді мною сусіди розводять цуценят...Як виявилося,з картону у нас не лише стіни,а й підлога, і, звісно, стеляюОх, як вони, зарази малі, скавучать.:(

[handehoch.livejournal.com]

Порадьте їм помінятися до згаданого вище будинку з собакою на даху — всі свої, ніякого клопоту ;)

[bilozerska.livejournal.com]

Завжди, коли починається салют (а в нас він часто - центр!) мій батько каже: "Що, вже пора у ліси?" :)
А бидло - так воно скрізь. Треба більше дбати про власне здоров’я і звертати на них увагу лише тоді, коли у 45-градусний кут їхнього кругозору потрапляєш саме ти.