Герой для одного серця

[olena_nekora]

Симон Петлюра
22*(10 ст. ст.).05.1879 — 25.05.1926



Фрагмент світлини 1918 р. з фондів Музею гетьманства

«Так доля хотіла, що зустрічалися ми не раз у трагічні часи Великого Зриву, що довелося нам співпрацювати. Усього було — і співакцій, і розходжень, зокрема у царині політичній, але тут хочу згадати не про політичного діяча, а лишень про людину».
Цими словами почав Всеволод Петрів свій «Вінець споминів у річницю смерти Симона Петлюри».

...Про нього завжди хочеться говорити, як Петрів, — «лишень про людину»... чи як Маланюк, почавши з «Головний Отаман», зірватись на «милий Симон Васильович».

Я вже збилася з рахунку, скільки разів за останній рік починала писати цей пост.
Починала і захлиналася... то невимовністю любові... то нездоланністю болю.

А сьогодні на душі так тихо і ясно, як буває на ранок після грозової ночі.
І зовсім не має значення, чи прийме його світ, що мучиться від своєї недосконалості і знищує тих, хто спалює своє життя, даруючи йому — світові — шанс змінитися.
І зовсім не має значення чи визнає його Україна, якій віддана кожна мить з його 47 років.

Він писав, що Франка і Шевченка, зрозуміє лише той, хто знає ціну покутнім жертвам...
Тих, хто знає ціну цю і досі одиниці на мільярди.

Але
ті, хто знає ціну покутнім жертвам;
ті, хто визнає «красиву і могутню» людину єдиною метою суспільного руху, науки і штуки;
ті, хто в праці творчій вбачає «джерело найвищих утіх»
і не боїться того, що «великі ефекти досягаються мозольною попередньою працею» —

ці божевільні (в очах світу) одинаки, що «мають у собі досить отпорної сили» продовжувати століттями найважчу з битв — за людину в людині, — завжди визнаватимуть його своїм братом по духу.

І їм для цього непотрібна санкція суспільної думки, а лише досвід власного серця, власної боротьби і «муравлиної праці».

Я вчиню сьогодні вкрай неґречно і навіть непристойно — повернуся до світу спиною, щоб бачити лише світ у його очах, відчуваючи, як бунтується кожна моя клітина проти «об´єктивної істини», що ці очи назавжди закрилися в травні 1926-го.

З Днем народження, пане Отамане!
З Днем народження... милий Симоне Васильовичу.
________________
* чому я вітаю 23-го пояснено тут

ПЕТЛЮРА В МОЄМУ ЖЖ

Його твори

ЯК Я ПОВІРИВ В БРАТЕРСТВО ЛЮДЕЙ І ЩО З ТОГО ВИЙШЛО

ПРО МАЛОРОСІВ

ПОМСТА

ІДЕЙНА БОРОТЬБА З УКРАЇНСТВОМ

ЭПИГОНЫ ГЕРЦЕНА
(текст відновлено мною за першою публікацією 1912 р.)

РЕЦЕНЗІЯ НА БРОШУРУ Н. ЛЕНІНА «ПОБЕДА КАДЕТОВ И ЗАДАЧИ РАБОЧЕЙ ПАРТИИ»
(текст відновлено мною за першою публікацією 1906 р.)
+
уривок з рецензії на брошуру М. Порша «Автономія України в світлі «соціял-демократичної критики»

МОСКОВСЬКА ВОША
оповідання дядьки Семена про те, як московські воші їдять Україну та що з ними треба робити

Передмова, ч. 1, 6

ч. 17—19

УРИВКИ З ЛИСТУВАННЯ З Д. ДОНЦОВИМ
(Прим.: тут треба прокрутити моє автобіографічне блягузкання:)


Я про нього

ОДНОГО ВЕЧОРА В «ПРАЗІ»...

В КОЛІ СВІТЛА

«СЛУЖБА КАПІТАЛУ» ТА ТЕАТРАЛЬНИЙ СКАНДАЛ «УКРАЇНСЬКОГО МАРКСА»

ЩО КРАЩЕ ДЛЯ ПЕТЛЮРИ: ЛЕНІН ЧИ ЩОРС?

МАЗЕП, ПЕТЛЮР І БЄНДЕР

ЩО КОМУ БОЛИТЬ

Comments

[sy-to.livejournal.com]

Ну, з іменником Вас;) і з Днем героїв! чтоб два раза не вставать
Слава Україні!

Як ми синхронно, я теж зібрався постити та побачив Вашу фотку, хочу випросити.
Можна перепощу, вона ж підписана?

[olena-nekora.livejournal.com]

Навзаєм:)
Героям Слава!

То не моя фотка:)
Крім того, що вона підписана, поставте як у мене посилання на сайт музею, тоді можете постити.

[bilozerska.livejournal.com]

Який прекрасний пост!..
І справа не у Петлюрі навіть, а у любові.
Розумію. Сама так і така. Ціле життя.
Коли живі не витримують конкуренції, а власне захоплення чимось/кимось іншим сприймається як зрада.
Коли знаєш про нього більше, ніж про котрогось з близьких родичів.
Коли...

П.С. До колекції - мабуть, невідомий тобі текст, написаний О.Ольжичем (точна дата невідома):

ВІДОЗВА
Не вам - дрібним крамарям,
1 що десять п’ятниць на неділю,
2 що брали самі участь у польській угоді, а потім вислизнули і корчите героїв,
3 що, як труси, втекли із поля бою і сиділи по закордонах, коли на Україні точилася кров, а Петлюра, опоясаний патронами, ходив у бій на чолі війська,
4 що утікали, як миші з корабля,
5 що як осли копають хворого лева,
6 скільки не скачіть, не казіться і не підскакуйте - ви пігмеї, і тінь Народного Героя з погордою проходить понад вами.
7 Не ви спасете Україну - лиш той, хто стане другим Петлюрою.

(Цит. по: Ольжич О. Поезія, проза. - К.: Вид-во ім.О.Теліги, 2007. - С.324).

[olena-nekora.livejournal.com]

Дякую. Дійсно не знала цього вірша.

[gloria-ma.livejournal.com]

Супер! І пост і коментарі!