![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
olena_nekora18 квітня 1860 р. народилася українська письменниця Уляна Кравченко (Юлія Шнайдер)
Така, начебто, затерта фраза: «Зміни кут зору і світ зміниться». А важко не погодитись. Небайдужий погляд, небайдуже слово створюють, змінюють, відкривають світи.
Про що вам говорить ім'я «Уляна Кравченко»?
А після цього:
«Потрапляли до мене кілька видань її творів. Укладачі і упорядники, наче навмисне, вибирали слабкі тексти, цікаві лише для фахівців. А Юлія Шнайдер (Уляна Краченко) була жінкою з роману, воїном з партії Кастанеди, жінкою, захопленою містикою, літературою, музикою. Врешті, вона була жінкою, здатною здивувати провінційне містечко своєю поведінкою»?
Я не питатиму далі. Якщо вам вже цікаво, читайте уривки з автобіографічної повісті Уляни Кравченко «Хризантеми» в ЖЖ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
rich_ka
«У мене є почуття безсторонности і правди. Нічого для себе з багатства цього світу я не бажала і не бажаю.
Я не хотіла бути людиною, тільки квітом. Моя мати, пам'ятаю, казала: «На світі повинні бути самі квіти. У квітах є щось із усього, що гарне, у квітах є екстракт, квінтесенція краси, у квітах є і блиски зір і перлів чар – а нема нічого, нічого нема у квітці, що нагадувало б людину. Кожна квітка досконала у своїй формі, до неї не можна вже нічого додати».
«Раз уліті, щоб мене зацікавити, сказав: «Завтра буде сніг».
Я щось міркувала, що старші не додержують обіцянок, що дітям не говорять правди. Одначе, на другий день ранком, як я подивилась у вікно, падали білі сніжинки…»
«Творити! Все одно, що-небудь, але творити! людина хоче краси, а коли її нема, творить її з своєї туги. Наші твори – втілення нашої туги…»
Така, начебто, затерта фраза: «Зміни кут зору і світ зміниться». А важко не погодитись. Небайдужий погляд, небайдуже слово створюють, змінюють, відкривають світи.
Про що вам говорить ім'я «Уляна Кравченко»?
А після цього:
«Потрапляли до мене кілька видань її творів. Укладачі і упорядники, наче навмисне, вибирали слабкі тексти, цікаві лише для фахівців. А Юлія Шнайдер (Уляна Краченко) була жінкою з роману, воїном з партії Кастанеди, жінкою, захопленою містикою, літературою, музикою. Врешті, вона була жінкою, здатною здивувати провінційне містечко своєю поведінкою»?
Я не питатиму далі. Якщо вам вже цікаво, читайте уривки з автобіографічної повісті Уляни Кравченко «Хризантеми» в ЖЖ
rich_ka«У мене є почуття безсторонности і правди. Нічого для себе з багатства цього світу я не бажала і не бажаю.
Я не хотіла бути людиною, тільки квітом. Моя мати, пам'ятаю, казала: «На світі повинні бути самі квіти. У квітах є щось із усього, що гарне, у квітах є екстракт, квінтесенція краси, у квітах є і блиски зір і перлів чар – а нема нічого, нічого нема у квітці, що нагадувало б людину. Кожна квітка досконала у своїй формі, до неї не можна вже нічого додати».
«Раз уліті, щоб мене зацікавити, сказав: «Завтра буде сніг».
Я щось міркувала, що старші не додержують обіцянок, що дітям не говорять правди. Одначе, на другий день ранком, як я подивилась у вікно, падали білі сніжинки…»
«Творити! Все одно, що-небудь, але творити! людина хоче краси, а коли її нема, творить її з своєї туги. Наші твори – втілення нашої туги…»
Tags:
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
21/4/09 18:11 (UTC)Маю купу роботи нагальної, а натомість сиджу і тішусь скомпонованим Вами текстом про Уляну Кравченко.
Багато собі надумала, про Україну і її велич, і нашу невмілість ту велич побачити. Шевченко писав у передмові до "Кобзаря" : "Ви не бачите свого народу таким, яким його Бог сотворив" . Як я хочу, щоб більше людей побачили наш народ, нашу українську культуру такою, якої її Бог сотворив!Україна прекрасна, наша спадщина - скарб, а майбутнє - величне, якщо зможемо скарби знайти і використати з розумом і шаною.
(no subject)
22/4/09 15:08 (UTC)