І знову Тарас Григорович
16/3/09 17:56![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
olena_nekora(Майже детективна історія незапланованої покупки)
А скажіть-но, любі френди, чи знається хтось з вас на астрології? Бо в мене таке враження, що вчора в якомусь гороскопі було написано: «ні в якому разі не плануйте покупок, бо всі ваші спроби скінчаться тим, що, витративши купу, грошей матимете купу непотребу, який купувати не збиралися, а те, що планували все одно не придбаєте, бо зірки тому не сприяють»:) У всякому разі зі мною все відбувалось саме за таким сценарієм.
Але в одному випадку мене це не тільки не засмутило, а якраз навпаки.
Звичайно, я цю книжку купувати не збиралась, бо навіть, чесно кажучи, ніц не знала про її існування. І, схоже, не тільки я;).
Нє , ніякого «гдє ви ето взялі?» касирка книгарні не вимовила. Але це питання було написано на її обличчі. А після того, як вона побачила наліпку зі штрих-кодом, напис змінився на побажання моїй матусі щастя в особистому житті. Та пані і тут стрималася лише заявила мені, що ні про які розрахунки кредитками не може бути й мови, а продадуть мені цю книжку тільки за готівку і лише в тому випадку, якщо я не вимагатиму чека. Бо штрих-код розібрати неможливо, а за назвою в базі даних книжку знайти не вдається.
Видана в 1990 році факсимільна копія видання 1859 р., що незрозуміло яким чином опиналась в зовсім не букіністичному магазині, в одному примірнику... з затертим штрих-кодом... і відсутня в базі. Це майже початок детектива!
Ну невже я могла в цю хвилину рахуватися зі своїми попередніми планами чи небажанням розлучатись з залишками готівки?
Як виявилось, це був не початок детектива, а його логічне продовження. Насправді пригодницькою була вся історія придбаної мною книги.
Збірка «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко», видана у 1859 р. в Лейпцігу, вперше фототипічним способом перевидавалася у 1937 році, до сторіччя від дня смерті Пушкіна Державним літературним видавництвом УРСР у Харкові накладом 3000 примірників. Але це видання було неповним: з 47 сторінок оригіналу до фототипічного перевидання ввійшли тільки 44, відсутня обладинка.
Факсимільне видання 1990 р. (5000 примірників) повністю відтворює оригінал, а також містить статтю доктора філологічних наук В.С. Бородіна «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко». Біографія книжки».
Зокрема, пан Бородін зазначає: «За самим фактом закордонного видання збірочки гострополітичних поезій Шевченка (вкупі з кількома творами Пушкіна) криється таємничий, манливий і нелегко розгадуваний епізод драматичної Шевченкової долі й долі його слова — переслідуваного, оточеного хижою увагою цензорів та жандармів, відгороджуваного від читача, від народу, але невпокореного, живого і безсмертного. І водночас це один із найраніших і найяскравіших епізодів боротьби української громадськості за те, щоб твори Шевченка, щойно повернутого з заслання, побачили світ, — хоча б за кордоном».
Отже, коротенька історія підготовки, видання та розповсюдження
збірки «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко» така.
У 1858 році лейпцігський видавець і книгар Вольфганг Гергард започаткував випуск книжкової серії «Русская библиотека». Редактором цієї збірки був запрошений російський письменник-емігрант Іван Головин, автор багатьох книжок з гострою критикою Миколи І та суспільно-політичних порядків у Росії.
В серії «Русская библиотека» вийшли: Стихотворения ПУШКИНА, РЫЛЕЕВА, ЛЕРМОНТОВА и других лучших авторов (Том І), ГУБЕРНАТОРСКАЯ РЕВИЗИЯ, комедия в трех действиях (Том ІІ), РОВИРА ИЛИ РАБСТВО. Драма в трех действиях Ивана Головина (Том ІІІ), ЛЕКЦИИ О ФРЕНОЛОГИИ с иллюстрациями Ивана Головина (Том ІV), ДЕСЯТЬ ЛЕТ В АНГЛИИ Ивана Головина с портретом автора (Том V), ЗАПИСКИ Ивана Головина (Том VІ), МОЛОДАЯ РОССИЯ Ивана Головина (Том VІІ).
Ця серія закордонних видань привернула до себе увагу Пантелеймона Куліша, який ще у 1846 році мав намір надрукувати твори Шевченка за кордоном. 25 липня 1846 року він писав Тарасу Григоровичу: «Если же Вы согласитесь теперь исправить «Кобзаря» и «Гайдамаки», то я желал бы во время моего пребывания за границею напечатать их для Славянского мира с немецким переводом, со введением и комментариями на немецком языке: да славится украинское имя во всех языках. А Вы бы намалевали свою персону, той персону Вашу я б штихом немецким изобразил. Гроші на издание я знайду, коли захоче Н[иколай] И[ванович] та ще дехто; а коли й ні, то от Вам козацьке слово, що своїм власним коштом надрукую, хоч би не виручив опісля ні копійки».
Але цим планам не судилося здійснитися. Навесні 1847 року П. Куліш і Т. Шевченко були заарештовані у справі Кирило-Мефодіївського братства, а потім заслані: Шевченко — у закаспійські степи, Куліш — у Тульську губернію.
Повернувшись у 1856 році до Петербурга, Куліш одразу ж почав збирати рукописні твори Шевченка. Йому вдалося дістати навіть автограф циклу «В казематі», нелегально надісланий поетом з заслання на Україну. Незабаром Куліш розпочав публікацію окремих творів Шевченка, не зазначаючи прізвища автора. Зокрема надрукував «Наймичку» в альманасі «Записки о Южной Руси» та «Вибірку із псалмів» у своїй «Граматці» (1857).
Видання творів Шевченка у лейпцігській серії «Русская библиотека» давало шанс обійти россійську цензуру. Їдучи навесні 1858 р. до Брюселя, П. Куліш захопив із собою рукописні списки творів Шевченка. Про це сповіщають Шевченка в листах М. Лазаревський та М. Костомаров.
Згодом, повернувшись до Петербурга, поет дізнається, що рукописи його можуть бути опубліковані за кордоном у редагованій Головіним серії. Розуміючи, що подібна публікація може назавжди поховати надію на публікацію творів в Россії, Шевченко 18 листопада 1858 року сам з´явився до начальника ІІІ відділу В.А.Долгорукова і попередив, що ніяких рукописів Головіну не передавав, після чого перевів розмову на долю своїх заборонених творів, дозволу на видання яких тоді домагався. Наступного дня Долгоруков доповів про візит поета та видавничі плани Головіна Олександру ІІ, замовчавши питання дозволу нових видань.
Але 27 жовтня Шевченко звернувся до начальника ІІІ відділу з листом, у якому прохав дозволити видання творів, що друкувалися «прежде удаления его из Петербурга».
Збірка «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко» вийшла, як VIII том «Русской библиотеки».
Після титульного аркуша сторінки 1 — 6 займають вірші Пушкіна: «Молитва», «Цапли», «Послание Аркадию Гарвиловичу Родзянко». Як зазначають пушкіністи, лише останній з цих творів належить Олександру Сергійовичу, решта ж йому приписані.
Твори Шевченка надруковані з 7-ої до 34-ої сторінки включно: «Кавказ», «Холодний яр», «Думка («Як умру, то поховайте»), «Розрита могила», «Думка» («За думою дума роєм вилітає»), «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм моє дружнєє посланіє».
Далі знову йдуть твори Пушкіна — «В.Л. Пушкину», «Цензору», «Льву Сергеевичу Пушкину», «На смерть тетушки Анны Леопольдовны Пушкиной». Авторство останнього так само Пушкіну приписане.
Шевченку нічого зайвого не приписали, але в його творах прикро вражає велика кількість помилок. Також неправильно надруковано прізвище поета: і на обкладинці, і після кожного твору стоїть «Шавченко».
Одразу ж після виходу збірка потрапила до списку книжок, заборонених до ввозу та поширення в Росії, складеного «цензурою іноземною» (для прогляду зарубіжних видань).
Незважаючи на це, книжка все ж долала кордони і потрапляла до Петербургу, Москви, Київа та інших міст. Вона швидко знайшла свого читача. З'явилося кілька гектографованих видань поезій Шевченка, в основу яких були покладені тексти «Кавказу», «Розритої могили», послання «І мертвим, і живим...» та інших творів із лейпцігської збірки 1859 року.
Збірка поширювалася у Галичині, на Буковині та Закарпатті.
Цікавою пам'яткою зацікавлення лейпцігським виданням є відбиток з нього творів Шевченка (сторінки 7 —34) з додрукованою новою титульною сторінкою українською мовою: «Поезії Тараса Шевченька. Липськъ, 1859». Його виговлено в колі тих львівських семінаристів (В. Барвінський, Г. Боднар, Г. Рожанський), які в другій половині 60-х років XIX ст. готували у Львові двотомну збірку «Поезії Тараса Шевченка» — перше посмертне видання творів поета в Галичині. Це видання виходило спочатку, протягом 1866 — 1869 років, окремими випусками, які потім були зведені у два томи, у кожному з яких як рік видання позначено: «1867». Текст шести творів Шевченка: «Кавказ», «Холодний Яр», «Як умру, то поховайте», «Розрита могила», «Думка» («За думою дума роєм вилітає»), «І мертвим, і живим...» — передруковано в ньому саме з лейпцігського видання 1859 року (з виправленням тексту та заповненням пропусків).
Відбиток творів Шевченка зі збірочки «Новые стихотворения Пушкина й Шевченко» прислужився цьому львівському виданню 1867 року. Він належав редакції журналу «Правда», а в квітні 1907 року був подарований редакторові першого повного в Росії видання «Кобзаря» Василеві Доманицькому з дарчим написом: «Щирому сину України В. М. Доманицькому на не злу пам'ять од Р. Роминського».
Як зазначає В.С. Бородін: «Видання революційної поезії великого Кобзаря у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко», безперечно, видатне явище в історії українського безцензурного друку.
«Електричні іскри», чи, краще сказати, потужний електричний заряд цього видання зробив перший вилам у китайському мурі, яким царизм намагався назавжди відгородити Шевченка від світу.
До лейпцігського видання 1859 року політична поезія Шевченка була поширена в рукописних списках переважно серед української інтелігенції на Східній Україні. Лейпцігська збірка зробила приступними кращі революційні твори поета українським читачам Західної України. З неї ж розпочалося ознайомлення з творами Шевченка діячів літератури європейських країн. До кінця 1860-х років вона лишалася чи не єдиною книжкою, з якої можна було ознайомитися з безцензурними творами великого Кобзаря. І в цьому її велике значення».
А скажіть-но, любі френди, чи знається хтось з вас на астрології? Бо в мене таке враження, що вчора в якомусь гороскопі було написано: «ні в якому разі не плануйте покупок, бо всі ваші спроби скінчаться тим, що, витративши купу, грошей матимете купу непотребу, який купувати не збиралися, а те, що планували все одно не придбаєте, бо зірки тому не сприяють»:) У всякому разі зі мною все відбувалось саме за таким сценарієм.
Але в одному випадку мене це не тільки не засмутило, а якраз навпаки.
Звичайно, я цю книжку купувати не збиралась, бо навіть, чесно кажучи, ніц не знала про її існування. І, схоже, не тільки я;).
Нє , ніякого «гдє ви ето взялі?» касирка книгарні не вимовила. Але це питання було написано на її обличчі. А після того, як вона побачила наліпку зі штрих-кодом, напис змінився на побажання моїй матусі щастя в особистому житті. Та пані і тут стрималася лише заявила мені, що ні про які розрахунки кредитками не може бути й мови, а продадуть мені цю книжку тільки за готівку і лише в тому випадку, якщо я не вимагатиму чека. Бо штрих-код розібрати неможливо, а за назвою в базі даних книжку знайти не вдається.
Видана в 1990 році факсимільна копія видання 1859 р., що незрозуміло яким чином опиналась в зовсім не букіністичному магазині, в одному примірнику... з затертим штрих-кодом... і відсутня в базі. Це майже початок детектива!
Ну невже я могла в цю хвилину рахуватися зі своїми попередніми планами чи небажанням розлучатись з залишками готівки?
Як виявилось, це був не початок детектива, а його логічне продовження. Насправді пригодницькою була вся історія придбаної мною книги.
Збірка «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко», видана у 1859 р. в Лейпцігу, вперше фототипічним способом перевидавалася у 1937 році, до сторіччя від дня смерті Пушкіна Державним літературним видавництвом УРСР у Харкові накладом 3000 примірників. Але це видання було неповним: з 47 сторінок оригіналу до фототипічного перевидання ввійшли тільки 44, відсутня обладинка.
Факсимільне видання 1990 р. (5000 примірників) повністю відтворює оригінал, а також містить статтю доктора філологічних наук В.С. Бородіна «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко». Біографія книжки».
Зокрема, пан Бородін зазначає: «За самим фактом закордонного видання збірочки гострополітичних поезій Шевченка (вкупі з кількома творами Пушкіна) криється таємничий, манливий і нелегко розгадуваний епізод драматичної Шевченкової долі й долі його слова — переслідуваного, оточеного хижою увагою цензорів та жандармів, відгороджуваного від читача, від народу, але невпокореного, живого і безсмертного. І водночас це один із найраніших і найяскравіших епізодів боротьби української громадськості за те, щоб твори Шевченка, щойно повернутого з заслання, побачили світ, — хоча б за кордоном».
Отже, коротенька історія підготовки, видання та розповсюдження
збірки «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко» така.
У 1858 році лейпцігський видавець і книгар Вольфганг Гергард започаткував випуск книжкової серії «Русская библиотека». Редактором цієї збірки був запрошений російський письменник-емігрант Іван Головин, автор багатьох книжок з гострою критикою Миколи І та суспільно-політичних порядків у Росії.
В серії «Русская библиотека» вийшли: Стихотворения ПУШКИНА, РЫЛЕЕВА, ЛЕРМОНТОВА и других лучших авторов (Том І), ГУБЕРНАТОРСКАЯ РЕВИЗИЯ, комедия в трех действиях (Том ІІ), РОВИРА ИЛИ РАБСТВО. Драма в трех действиях Ивана Головина (Том ІІІ), ЛЕКЦИИ О ФРЕНОЛОГИИ с иллюстрациями Ивана Головина (Том ІV), ДЕСЯТЬ ЛЕТ В АНГЛИИ Ивана Головина с портретом автора (Том V), ЗАПИСКИ Ивана Головина (Том VІ), МОЛОДАЯ РОССИЯ Ивана Головина (Том VІІ).
Ця серія закордонних видань привернула до себе увагу Пантелеймона Куліша, який ще у 1846 році мав намір надрукувати твори Шевченка за кордоном. 25 липня 1846 року він писав Тарасу Григоровичу: «Если же Вы согласитесь теперь исправить «Кобзаря» и «Гайдамаки», то я желал бы во время моего пребывания за границею напечатать их для Славянского мира с немецким переводом, со введением и комментариями на немецком языке: да славится украинское имя во всех языках. А Вы бы намалевали свою персону, той персону Вашу я б штихом немецким изобразил. Гроші на издание я знайду, коли захоче Н[иколай] И[ванович] та ще дехто; а коли й ні, то от Вам козацьке слово, що своїм власним коштом надрукую, хоч би не виручив опісля ні копійки».
Але цим планам не судилося здійснитися. Навесні 1847 року П. Куліш і Т. Шевченко були заарештовані у справі Кирило-Мефодіївського братства, а потім заслані: Шевченко — у закаспійські степи, Куліш — у Тульську губернію.
Повернувшись у 1856 році до Петербурга, Куліш одразу ж почав збирати рукописні твори Шевченка. Йому вдалося дістати навіть автограф циклу «В казематі», нелегально надісланий поетом з заслання на Україну. Незабаром Куліш розпочав публікацію окремих творів Шевченка, не зазначаючи прізвища автора. Зокрема надрукував «Наймичку» в альманасі «Записки о Южной Руси» та «Вибірку із псалмів» у своїй «Граматці» (1857).
Видання творів Шевченка у лейпцігській серії «Русская библиотека» давало шанс обійти россійську цензуру. Їдучи навесні 1858 р. до Брюселя, П. Куліш захопив із собою рукописні списки творів Шевченка. Про це сповіщають Шевченка в листах М. Лазаревський та М. Костомаров.
Згодом, повернувшись до Петербурга, поет дізнається, що рукописи його можуть бути опубліковані за кордоном у редагованій Головіним серії. Розуміючи, що подібна публікація може назавжди поховати надію на публікацію творів в Россії, Шевченко 18 листопада 1858 року сам з´явився до начальника ІІІ відділу В.А.Долгорукова і попередив, що ніяких рукописів Головіну не передавав, після чого перевів розмову на долю своїх заборонених творів, дозволу на видання яких тоді домагався. Наступного дня Долгоруков доповів про візит поета та видавничі плани Головіна Олександру ІІ, замовчавши питання дозволу нових видань.
Але 27 жовтня Шевченко звернувся до начальника ІІІ відділу з листом, у якому прохав дозволити видання творів, що друкувалися «прежде удаления его из Петербурга».
Збірка «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко» вийшла, як VIII том «Русской библиотеки».
Після титульного аркуша сторінки 1 — 6 займають вірші Пушкіна: «Молитва», «Цапли», «Послание Аркадию Гарвиловичу Родзянко». Як зазначають пушкіністи, лише останній з цих творів належить Олександру Сергійовичу, решта ж йому приписані.
Твори Шевченка надруковані з 7-ої до 34-ої сторінки включно: «Кавказ», «Холодний яр», «Думка («Як умру, то поховайте»), «Розрита могила», «Думка» («За думою дума роєм вилітає»), «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм моє дружнєє посланіє».
Далі знову йдуть твори Пушкіна — «В.Л. Пушкину», «Цензору», «Льву Сергеевичу Пушкину», «На смерть тетушки Анны Леопольдовны Пушкиной». Авторство останнього так само Пушкіну приписане.
Шевченку нічого зайвого не приписали, але в його творах прикро вражає велика кількість помилок. Також неправильно надруковано прізвище поета: і на обкладинці, і після кожного твору стоїть «Шавченко».
Одразу ж після виходу збірка потрапила до списку книжок, заборонених до ввозу та поширення в Росії, складеного «цензурою іноземною» (для прогляду зарубіжних видань).
Незважаючи на це, книжка все ж долала кордони і потрапляла до Петербургу, Москви, Київа та інших міст. Вона швидко знайшла свого читача. З'явилося кілька гектографованих видань поезій Шевченка, в основу яких були покладені тексти «Кавказу», «Розритої могили», послання «І мертвим, і живим...» та інших творів із лейпцігської збірки 1859 року.
Збірка поширювалася у Галичині, на Буковині та Закарпатті.
Цікавою пам'яткою зацікавлення лейпцігським виданням є відбиток з нього творів Шевченка (сторінки 7 —34) з додрукованою новою титульною сторінкою українською мовою: «Поезії Тараса Шевченька. Липськъ, 1859». Його виговлено в колі тих львівських семінаристів (В. Барвінський, Г. Боднар, Г. Рожанський), які в другій половині 60-х років XIX ст. готували у Львові двотомну збірку «Поезії Тараса Шевченка» — перше посмертне видання творів поета в Галичині. Це видання виходило спочатку, протягом 1866 — 1869 років, окремими випусками, які потім були зведені у два томи, у кожному з яких як рік видання позначено: «1867». Текст шести творів Шевченка: «Кавказ», «Холодний Яр», «Як умру, то поховайте», «Розрита могила», «Думка» («За думою дума роєм вилітає»), «І мертвим, і живим...» — передруковано в ньому саме з лейпцігського видання 1859 року (з виправленням тексту та заповненням пропусків).
Відбиток творів Шевченка зі збірочки «Новые стихотворения Пушкина й Шевченко» прислужився цьому львівському виданню 1867 року. Він належав редакції журналу «Правда», а в квітні 1907 року був подарований редакторові першого повного в Росії видання «Кобзаря» Василеві Доманицькому з дарчим написом: «Щирому сину України В. М. Доманицькому на не злу пам'ять од Р. Роминського».
Як зазначає В.С. Бородін: «Видання революційної поезії великого Кобзаря у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченко», безперечно, видатне явище в історії українського безцензурного друку.
«Електричні іскри», чи, краще сказати, потужний електричний заряд цього видання зробив перший вилам у китайському мурі, яким царизм намагався назавжди відгородити Шевченка від світу.
До лейпцігського видання 1859 року політична поезія Шевченка була поширена в рукописних списках переважно серед української інтелігенції на Східній Україні. Лейпцігська збірка зробила приступними кращі революційні твори поета українським читачам Західної України. З неї ж розпочалося ознайомлення з творами Шевченка діячів літератури європейських країн. До кінця 1860-х років вона лишалася чи не єдиною книжкою, з якої можна було ознайомитися з безцензурними творами великого Кобзаря. І в цьому її велике значення».
Tags:
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
16/3/09 17:08 (UTC)(no subject)
16/3/09 17:44 (UTC)(no subject)
16/3/09 17:36 (UTC)Я нечувствительна, и для меня они никогда не имеют отношения к моей жизни и занятиям. У меня в гороскопе в основном Сатурн. Какая уж там Луна...
(no subject)
16/3/09 17:43 (UTC)Чесно говоря, на серьезный ответ не рассчитывала:)
(no subject)
16/3/09 19:54 (UTC)А коли буде "І знову Симон Васильович"?;)
(no subject)
17/3/09 16:19 (UTC)(no subject)
17/3/09 16:22 (UTC)А то, якщо буде один Симон Васильович, боюсь ми з Вами лише вдвох залишимось:)
У мене ж різний народ тут ходить: одним нецікаво, іншим неприємно.
(no subject)
17/3/09 16:29 (UTC)(no subject)
17/3/09 16:40 (UTC)Я якось більше за себе переживала:D
(no subject)
17/3/09 17:03 (UTC)(no subject)
17/3/09 17:07 (UTC)(no subject)
17/3/09 17:10 (UTC)(no subject)
18/3/09 10:27 (UTC)