Віршик нє в тєму
23/11/08 11:46
Прийшла вчора на Михайлівську пізно. Десь близько десятої. Народу було мало. Сильний холодний вітер ляпав мокрим снігом. Якійсь дядечко торгував з переносного столика восковими свічками. Взяла три. Продавець загорнув їх в газетний клаптик, сказав: «Щоб вам зручніше було». Ну, умовно, «загорнув». Клаптик маленький, тільки щоб вистачило на пальці — за самі свічки не братися. Але я одну витягла зразу, а дві загорнуті в сумку сховала.
Прилаштувала свічку біля самого монументу. Там вже був моноліт зі свічок десяти, що поплавилися і злилися в одне. Така велика свічка з кількома фітилями. Оскільки моя весь час гасла, я її використала для підпалу цієї «багатоязикої», а потім туди ж приліпила. Колективне полум´я вистояло проти вітру.
Вдома вирішила ще одну запалити, хоча й пізно. Та, власне, не за компанію ж, а для себе. Витягла свічки, розгорнула. Вони липли до рук, наче віск був змішаний з медом, і пахли якось по-літньому — квітковим пилком і... здається, прополісом. Я запалила свічку і поставила на підвіконні. Потім прибрала газетний клаптик. Хотіла викинути і раптом помітила, що це не газета, а книжкова сторінка. На ній був віршик:
Товарищ — и радостью полнится взор.
Товарищ колхозник... Товарищ шахтер...
Товарищ министр... Товарищ поэт...
Товарищ солдат и товарищ майор...
Народы-товарищи, дружбой сильны,
С победой домой возвратились с войны.
Любимою Партией, нашим трудом
Огни коммунизма в стране зажжены.
У моєму вікні блимала самотня пізня свічка...
Товарищ — и радостью полнится взор.
24/11/08 08:28 (UTC)Як знаково !
Re: Товарищ — и радостью полнится взор.
24/11/08 17:13 (UTC)Причому дядько явно не звернув уваги з чого він ті обгортки поробив.
Я сама в шоці була.
24/11/08 19:38 (UTC)Все як у житті, все як в темі
(no subject)
25/11/08 23:06 (UTC)(no subject)
15/1/09 18:55 (UTC)У вас класно виходить антисовок без мордобою) - через лірику, через почуття.
Оце дуже сподобалось http://olena-nekora.livejournal.com/1931.html
(no subject)
16/1/09 16:22 (UTC)Але, можливо, ви маєте рацію.