Олекса Гірник. 33 роковини

ГІРНИК ОЛЕКСА МИКОЛАЙОВИЧ (28.03.1912 у м. Богородчани, нині Івано-Франківської обл. – 21.01.1978, м. Канів Черкаської обл.).
Політв’язень. Вчинив самоспалення на знак протесту проти колоніального становища України.

З роду бойків-верховинців. Батько, Микола Гірник, закінчив українську ґімназію в м. Станіславі, служив у польському війську, просвітянин, зазнав польських тюрем і російських таборів. Мати, Катерина Білічак, селянка.
Олекса навчався в польській школі, відтак у Станіславській українській ґімназії.
Коли Олекса здобув матуру (свідоцтво про освіту), то не міг улаштуватися на роботу: поляки вимагали покатоличення. Після ґімназії батьки хотіли віддати його в духовну семінарію, але він пішов працювати в патріотичну організацію „Сокіл”, очолив Улад пластових новаків у Богородчанах. Готувався на філософський факультет Львівського університету.

Призваний до Війська польського. Не терпів принижень на національному ґрунті. Якось висловився: „Остогидла осоружна польська армія. Хочу змінити конфедератку на мазепинку”. У березні 1937 р. військовий трибунал Жечі Посполитої присудив рядовому артилерії Гірнику 5 р. і 3 міс. ув’язнення „за зраду Ойчизни”. Сидів у Львівській тюрмі „Бригідки”, в острогах Кракова і Тарнова, у „Березі Картузькій”. Під час німецько-польської війни у вересні 1939 р. втік із тюрми.
( Далі )